Сьогоднішнє читання апостола Павла до Ефесян, особливо останнє речення: “Бо ми сотворіння, сотворені у Христі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми чинили” ( Еф. 2, 10) недвозначно пригадує нам, що все те добро, яке здатне чинити людина, це ніщо інше як наперед приготоване Богом добро, а не наші заслуги.
Чинити добро ― це бути продовжувачами творчого Божого і Спасительного задуму. А нам інколи так хочеться привласнити собі все те, що по праву належить лише Богові. Особливо, коли нам вдається зробити щось добре, ми хочемо, щоби про це писали, показували по телевізору, хвалили нас у соцмережах, підживлюючи цим нашу гординю та самозакоханість… І мимоволі, шукаючи похвали за добрі діла для себе, ми стаємо злодіями та викрадачами слави, визнання та подяки, яка виключно належить Богові, як Першоджерелу будь-якого добра!!
А Євангельське читання про зустріч Ісуса із біснуватим, яке чудово описує євангелист Лука (Лк. 8, 26-39), чітко показує, що Церква для того, щоби залишитись вірною своїй місії, мусить почати знову виходити на зустріч, спраглій Живого Слова, людині.
Обидва читання немов стали підсумковою лекцією світлої пам’яті Владики Луіджі Падовезе, який у свої чудовій книзі (див. обкладинку) “Священники перших століть” описує, що Церква мала успіх лише тому, що постійно була вірною Божому Слову “Ідіть же по всьому та проповідуйте Євангеліє всякому Створінню” (Мт. 16, 15).
В дусі сьогоднішніх читань, просімо в Господа мужності вийти поза комфортні мури церковних споруд, щоби в потузі Духа Святого робити добро тим, про кого пам’ятає Господь! Вийти поза церковні мури ― це почати будувати живі мури!.. Віднайдена поза бетонними мурами овечка, сама до храму прибіжить, якщо через нас зустрінеться з Ісусом!..
