Ліричні визнання Пісні пісень розкривають правду про подружню любов, об’явлену Богом[1]. Варто зазначити, що Пісня пісень говорить про людський еротизм, про почуття, яке супроводжують пошуки сексуальної приємності. Коли чоловік визнає жінці свою любов, вона запрошує його до його саду, щоб він споживав «плоди його препишні». Чоловік приймає це запрошення[2]. Коли чоловік і жінка вже близькі одне одному, він описує її розмову, що є «мов вино добірне», що по «устах [його] і по зубах стікає»[3]. Під час поцілунку він вихваляє її вуста, які здаються йому найсвіжішим медом, що у неї під язиком[4]. Жінка, в свою чергу, визнає, що розмова коханого – це сама розкіш[5] і жадає його поцілунків. Молодий порівнює кохану з пальмовим деревом, на яке він хоче вилізти, щоб зірвати стиглі плоди, сховані серед гілля. У цей час чоловік думає про груди коханої, які прагне смакувати, як виноградні грона[6]. Ці приклади ілюструють почуттєву атмосферу, яка проникає Пісню пісень. Вона просякнута витонченим і звабливим еротизмом. Образи залишають багато недоказаного, але вони вже наявні і діють на читача. «Слова любові, які вимовляють наречені, концентруються таким чином на «тілі» не тільки тому, що воно само по собі є джерелом взаємного захоплення, а передусім тому, що на ньому прямо і безпосередньо затримується захоплення іншою людиною, іншим – чоловічим або жіночим – «я», яке у внутрішньому поруху серця ініціює любов. Любов визволяє й особливе пережиття краси, яке концентрується на тому, що видиме, хоча водночас огортає всю особистість»[7].
Любов, описана на сторінках цього твору, показує істинну рівність між чоловіком і жінкою. Твір не пропонує модель, яка б сприймала виключно ініціативу чоловіка в сфері сексуального життя. Це наречена виявляє більше активності, ніж наречений, це вона бере ініціативу, шукає близькості нареченого, тішиться його любов’ю і сексуальним збудженням: «Я – для мого любого, і до мене звернене все його бажання»[8]. Чоловік натомість тужить за жінкою, захоплюється її вдячністю. Їхня інтимна зустріч здійснюється за взаємною згодою, є вільним вибором обох сторін[9].
Пісня пісень не говорить про зранену любов, яка є повсюдним досвідченням людей, а про любов уже відкуплену і спасенну[10]. Про ту любов, яка в раю була втрачена, проте в Богові була знову віднайдена. Щедра присутність еротики не притінює пошани, якою обдаровують одне одного наречені. Вони одне для одного – єдині й неповторні[11], вибрані серед тисяч чоловіків і жінок[12].
Таємничі слова Пісні Пісень упродовж віків служили для опису взаємин душі до Бога – Нареченої до Нареченого, а ширше – для показання таємниці присутності Христа в Церкві. За допомогою Пісні пісень св. Йоан від Хреста пояснював глибокі містичні стани, особливо останній етап духовної дороги – так звані містичні заручини – найповнішого єднання душі з Богом.
Однак, така інтерпретація є неповною. Пісня пісень – це збірка весільних пісень. Згідно з радісним характером шлюбу, вони оспівують любов чоловіка і жінки в еротичному вимірі. Саме про такий характер цих творів згадує папа Бенедикт XVI в енцикліці Deuscaritasest[13].
Ці дві традиції тільки після їх поєднання дозволяють повною мірою відкрити Боже Об’явлення, вміщене в Пісні пісень. А воно проголошує, що Божий задум – так освятити одружених, щоб їхня взаємна любов привела їх до глибокої, навіть містичної зустрічі з Богом.
Традиція християнської містики (яка показує присутність Христа у християнському житті) і традиція подружньої духовності (яка показує присутність Христа в подружній любові) не суперечать одна одній, а чудово поєднуються. Коли чоловік і жінка по-справжньому житимуть таїнством подружжя, в Церкві розвинеться містика подружнього життя, яка покаже присутність Бога в подружньому зв’язку – в усіх вимірах подружнього життя.
о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap
[1] Пор. J. de Longeaux, Amour, mariage et sexualité d’après la Bible, Paris 1996, с. 68.
[2] Пор. Пісня пісень 4,12-5,1.
[3] Пісня пісень 7,10.
[4] Пор. Пісня пісень 4,11.
[5] Пор. Пісня пісень 5,16.
[6] Пор. Пісня пісень 7,9.
[7] Jan Paweł II, Mężczyzną i niewiastą stworzył ich. Sakrament, Lublin 1998, с. 84.
[8] Пісня пісень 7,11.
[9] Пор. J. de Longeaux, Amour, mariage et sexualité d’après la Bible, Paris 1996, с. 67.
[10] Пор. P. Grelot, Le couple humain dans l’Ecriture, Paris, Cerf 1962, с. 67.
[11] Пор. Пісня пісень 2,2-3; 6,8-9.
[12] Пор. Пісня пісень 2,2-3; 6,8-9; Grande Commentario Biblico.Cantico dei Cantici, Brescia 1973, с. 649-653.
[13] ЕнциклікаDeus caritas est, 10.
