Сьогоднішнє недільне Євангеліє в унісон з недільним Апостолом нам кажуть про подяку. Зважаючи на кінець 2020 року ці читання особливо актуальні.
Дяка Богові завжди була, є і буде актом віри. Той, хто неспроможен дякувати, неспроможен вірити. 10 прокажених очистилося в дорозі, а не відразу після слів Ісуса. Але тільки один з них пов’язав власне зцілення з Ісусом. Думаю, ті дев’ять подякували священникам, які їм дали дозвіл повернутися до звичного життя в громаді.
Часом дивно спостерігати метушню людей, які їдуть на молитву лише до окремих священників, пов’язуючи власне уздоровлення з ними, а не з Ісусом. Не кожен священник має силу сказати “Дякуйте Богові, а не мені”. Дехто з нашої братії свідомо вводить людей в оману, пов’язуючи зцілення з власною особою, а не з Богом. Гординя має багато облич, часом дуже несподіваних.
Висновок сьогоднішнього уривку простий – спасає людей не людина, а віра того, хто потребує спасіння. Віра не в людину, а Бога. І багато лікарів про це знають, тому також кажуть про молитву, вважаючи себе лише інструментом в руках Бога.
Знайдімо в собі сили подякувати Богові за цей рік. Важкий і непередбачуваний. Але рік, який нас наблизив до зустрічі з Тим, належить слава й подяка на віки вічні.
