Святий Йосиф – Обручний Пречистої Діви Марії, опікун Ісуса Христа Спасителя світу. У Святому Євангелії ми не знайдемо багато відомостей про названого батька Ісуса Христа, але вся таємниця і велич цього святого, власне у його привілеях, якими Святий Дух щедро обдарував Йосифа. Наскільки величним є тільки те, що Йосиф був чоловіком Марії, найчистішої Діви без пороку зачатої і опікуном Воплоченого Слова, а для цієї місії, як наголошують богослови, Небесний Отець вибрав найгіднішу людину яка проживала в ті часи на землі.
Нам відомо що Йосиф походив з царського роду Давида, був сином Якова (Мт. 1, 16); далі Святий Дух через євангелиста Матея називає Йосифа праведним (Мт. 1, 19). Святий Іван Золотоустий коментуючи цей вірш із Святого Письма, про особу Йосифа висловлюється наступним чином: «Йосифа тому зовуть праведним, що Він відзначався всіма чеснотами в повній мірі», а святий Альфонс продовжуючи думку Івана Золотоустого, додає: «Правдоподібно, що Йосиф був освячений і обдарований Святим Духом вже від лона матері, як пророк Єремія і святий Іван Хреститель». Багато Отців Церкви сходяться на думці, що чистота Йосифа була недоторканою, і ще більше зросла коли він проживав в товаристві Ісуса і Марії. Чимало монаших інститутів вбачають у Йосифі взірець до наслідування у чеснотливому житті.
Отці Церкви велично висловлюються про постать і значення святого Йосифа у Відкупленні. «Святого Йосифа, цього вірного слугу, вибрав Господь Ісус на те, щоб був Він утішителем дорогої Матері Його, Опікуном і Помічником Його в великому ділі Спасіння світу» (св. Бернард). Ангельський Доктор святий Тома Аквінський про святого Йосифа: «Завдяки непослухові Адама ми всі пропали, послушність же св. Йосифа є початком нашого щастя». Батько монашества святий Василій Великий: «Хто з ангелів, хто зі святих заслужив на ту ласку називатись отцем Сина Божого? Бог дарував св. Йосифові через ім’я отця більшу честь, як усім патріархам, пророкам та апостолам. Бо вони зовуться лише слугами Христа, а св. Йосиф одержав ім’я отця Христового».
Найкращим взірцем почитання святого Йосифа є св. Франциск Сальський. Особливо, як єпископ прославляв Його кожним своїм словом і ділом, він говорив: «Марія – це найдосконаліше сотворіння, а між Святими Йосиф стоїть найближче до Неї в досконалості». Також таким взірцем почитання святого Йосифа була св. Тереза Авільська.
Чимало монаших чинів та згромаджень як Східної так і Західної Церкви вибрали святого Йосифа за покровителя: босі кармеліти, єзуїти, картезіанці, тощо. Велика кількість монастирів є посвячена під покров святому Йосифові, якого по праву вважають покровителем родинного (спільнотового) життя та особливим покровителем внутрішнього життя, хоронителем чистоти і взірцем у чеснотливому житті.
Почитання святого Йосифа Обручника в Католицькій Церкві має давню традицію і вона тісно пов’язана з культом Пресвятої Богородиці. І справді, чи можем ми говорити про святого Йосифа без Марії, цієї найдорогоціннішої перлини, яку Господь Бог дав своєму Опікунові за Обручницю.
В дуже популярному виданні «Відвідини Найсвятіших Тайн» (1745 р.), яке було перекладено на багато мов світу, святий Альфонс Ліґуорі відводить святому Йосифові місце після Ісуса і Марії. На кожний день місяця після розважання і молитви до Матері Божої, слідує коротеньке розважання і молитва до святого Обручника Богородиці. До прикладу наведемо слова найревнішого Вчителя Церкви щоб переконатися в його любові і відданості святому Йосифові:
«Бог так дуже любить нас і так гаряче бажає нашого спасіння, що не пошкодував нам для цього ніяких середників. Одним із багатьох є набожність до Святих. Вони Його приятелі і Він хоче, щоб вони вставлялися за нами й своїми молитвами та заслугами випрошували нам ласки, яких ми не варті. А хто не знає, що між усіма Святими, після Божої Матері, св. Йосиф займає перше місце в Божому Серці. Тому часто молімось до св. Йосифа».
Серед багатої письменницької спадщини святого Альфонса Ліґуорі є праця «Сім розважань на честь св. Йосифа», у якій він у молитовній формі показує життєвий шлях терпінь і радостей чистого Обручника, які взаємно перепліталися.
Вартий уваги такий випадок із життя Найревнішого Вчителя. Життя св. Альфонса наближалося до кінця. Біля постелі його духовні діти намагалися піддержувати в ньому ревність і бадьорість; пригадували йому смерть Спасителя й доручали йому, щоб жертвував своє життя Спасителеві. Святий підніс руки і кликав їх до молитви. Потім дивився на образ Пречистої Діви і голосно мовив «Богородице Діво». Духовні діти святого Альфонса знаючи, з яким довір’ям ставився Він до Обручника Діви Марії, дали йому поцілувати образ св. Йосифа й доручили випрошувати собі заступництва у св. Йосифа. Святий Альфонс довго дивився на образ, тихо молився, очі його проявляли внутрішню втіху. Так і упокоївся тихо в Господі (за іншими даними, які наводить Слуга Божий отець Бернард Лубєнський у своєму життєписі Святого Ґерарда, святий Альфонс помер тримаючи у руках образок святого брата Ґерарда Маєллі).
«Позаяк Бог вибрав св. Йосифа, щоб при Воплоченому Слові заступав Отця, можемо бути певні, що обдарував Його всіма ласками мудрості й святості, яких вимагало це високе призвання. Тому не маємо сумніватися у тому, що Господь уділив Йому всі ласки й гідності, даровані іншим Святим» (Святий Альфонс Ліґуорі).
Тож прибігаймо під покров святого Йосифа, просячи у нього ласк і заступництва в усіх наших потребах.
