Зізнавайтесь, хто з вас мав клопоти із загубленими шкарпетками?
Чому так буває – переправ речі, а однієї шкарпетки постійно бракує? Можливо, тому, що ми звикли до цієї буденної процедури – вдягнув шкарпетки, прожив день, зняв, кинув до інших, які чекають на прання. І цей процес стає автоматичним настільки, що і не усвідомлюється зовсім.
Коли живемо “на автоматі”, то відбуваються збої, яких ми не помічаємо – губимо шкарпетки, а потім знаходимо їх у зовсім неочікуваних місцях. Щоправда, цей принцип стосується не тільки шкарпеток.
Подібна історія є і з автоматичною молитвою, яку промовляють лише уста – так ми втрачаємо щось дуже цінне – час, який могли провести з Богом. Час який у нас є – дуже цінний: коли ми працюємо і відпочиваємо, коли читаємо і пишемо, коли говоримо і мовчимо, а особливо перед Богом. Тому… “Будьмо уважні” Мир всім!
