Розпочався Великий піст і багато з нас покладають на нього великі сподівання. Не згаяти, а пережити, зростаючи духовно.
Однак саме в цей час злий якомога більше намагається нас звести. А тому варто звернути увагу на цих декілька пасток, щоби в них не потрапити.
Спокуса відволікатись і розпорошуватись
“Чистота серця – це бажати єдиного” – казав філософ К’єркегор. І справді. Часто на піст, особливо Великий, ми плануємо надто багато. Відмовитись від того, того і того; розпочати те і те… Диявол прагне і зробить усе для того, щоби нас знеохотити, щоби з тих грандіозних планів не вдалось зреалізувати жодного пункту.
Якими благородними не були би наші інтенції на піст, пам’ятаймо, що піст – це насамперед про Бога, фокус нашої думки і погляду має бути на Богові, а не на своїх вчинках.
Варто перед постом попросити у Бога мудрості, щоби сконцентруватись на якомусь одному завданні і також сил, щоби довести почате до завершення.
Спокуса осудити
“Гордість перемінила ангелів в демони, покора перемінює людей на ангелів” – св. Августин.
Нерідко, якщо нашою перевагою є організованість чи міцна сила волі, порівнюємо себе з іншими, вдоволено підкреслюючи свої переваги. Саме цього і хоче злий – щоби ми загордилися. А гординя – найперший гріх, який маємо спокутувати під час посту.
Тільки-но відчуваємо таку тенденцію, слід негайно діяти, обравши для себе якесь складне завдання, реалізація якого потребуватиме неабияких сил. Це точно позбавить нас причин загордитися.
Спокуса самовдосконалення
Великий піст може легко перерости в час, коли ми просто намагаємось скинути декілька кілограмів або покінчити з якоюсь залежністю. І диявол ще би доплатив нам, аби на тому все і закінчилось.
Однак піст – це час боротьби зі своїм необмеженим егоїзмом, а не час його активної підживи. Якщо ми обираємо цей час для того, аби йти з Ісусом вкотре Його хресною дорогою, то мусимо визнати обмеженість своїх сил і просити в Бога допомоги у боротьбі зі своїм егоїзмом, ласки прийняти справжню любов, якою є Господь.
Спокуса поділу
Так. батько брехні та роз’єднання особливо активний у час духовного переживання посту.
Впродовж віків він робить усе для того, щоби розсварити і роз’єднати християн, щоби ми бачили одне в одному не близьких, а ворогів або ж суперників.
В сучасному світі особливо важливо не піддаватись таким спокусам в мережі інтернет. Коли поширюємо якусь інформацію, коментуємо, пам’ятаймо, що нашим завданням є проаналізувати її: наскільки той, чи інший пост буде для користі ближнього, для будування в любові.
Спокуса знеохотитися
Диявол нічого не прагне більше за те, щоби зробити нас настільки нещасливими, як він сам.
Він також знає, що піддаючись знеохоченню, ми маємо менше шансів співпрацювати з Божою благодаттю. Таким чином, у цей період диявол може спокусити нас відкинути покаянний дух Великого посту. Він може підкидати нам думки, що нічого не вийде.
Однак хвилини знеохочення, які я переживаю, – це шанс подякувати Богу гучними викриками радості за те, що він визволив нас від гріха. Немає сенсу засмучуватися, коли ми справді віримо в євангельське послання. Навіть під час Великого посту ми знаємо, що Ісус, звичайно, помер, але він також воскрес, і радість та благодать, що випливають з цього факту, доступні нам на даний момент і можуть дати плоди в нашому перетворенні. Слава Богу за це!
Адаптація Тетяни Трачук
