Бог ставить кожного з нас серед тих чи інших людей, серед тих чи інших обставин, саме для того, щоб ми виявляли цю любов, остаточно щоб об’являли через це Бога.
Посилає нам ті чи інші обставини, часто складні, трудні та непередбачливі, не лише, щоб ми реагували. Бо частіше наше життя – це реакція: хтось щось зробив чи сказав – і ми реагуємо. Хтось повівся з нами зле – ми відповідаєм цим самим, через те злоба продовжується в світі.
Коли Бог нас ставить у ситуації складні, трудні, Він хоче єдиного, а саме – щоб ми уприсутнювали Його. Тому погляньмо на наших святих, як також на близьких нам Праведників й Ісповідників віри – Митрополита Андрея Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого. Вони ніколи не згадували злобою про тих, хто причинив їм прикрість.
Патріарх Йосиф вісімнадцять років був ув’язнений, за цей час він натерпівся багато від своїх мучителів. Розумів, що вони творили зло, але своєю поставою повторював за Христом: «Отче, прости їм, бо вони не знають що роблять».
Тому нехай Господь дасть нам велике бажання, щоб бути свідком Його любові там, де Він нас ставить – у наших родинах, серед наших друзів і знайомих. Любити кожного, кого Бог нам посилає, і цим являти Бога. Та бути свідомим, що мірило Божого духа в нас – це любов до ворогів.
