Стоячи сьогодні в молитві перед Божим обличчям, вдивляючись в очі тих покійних, за яких нині молимося, в ті очі, які сьогодні з вічності через сімейні фотоальбоми на нас споглядають, ми мусимо зробити собі іспит сумління. Інакше наша молитва не буде щирою і справжньою.
Кожна людина, яка внаслідок коронавірусної хвороби втратила близьку людину, найперше питає себе: чи я все зробив, щоб його врятувати, щоб моя найдорожча людина жила і не померла?
Зробімо собі сьогодні великопосний іспит сумління в обставинах пандемії і спитаймо себе спершу особисто: чи я справді зробив усе для того, щоб не поширювався цей вірус? Чи я справді зробив зробив усе для того, щоб забезпечити здоров’я і життя своє і ближніх?
Сьогодні до такого іспиту сумління покликані зокрема ті, хто виконує державні функції. Чи належним чином були використані оті ковідні фонди? Чи належним чином ми використали ті ресурси, навіть невеликі, які мали, для того, щоб врятувати життя? Чи належним чином ми зрозуміли небезпеку цієї хвороби?
Коли ми сьогодні чуємо різного роду протести проти карантинних обмежень, ми запитуємо: що важливіше – гроші чи життя?
Ми, які відповідальні за організацію життя різного роду спільнот, сьогодні повинні вкотре запитати себе: чи ми все зробили, щоб забезпечити здоров’я своїх співпрацівників, усіх, за кого ми несемо відповідальність?
У наших храмах спитаймо себе: чи ми дотримувалися всіх тих прохань і норм для того, щоби бути безпечним простором для наших близьких, наших парафіян, членів наших громад?
Спитаймо себе: чи ми все зробили, що є в людській силі, щоб стати поруч медиків і не допустити поширення хвороби?
Нехай нам в цьому допоможуть, зокрема в цих днях, драматичні кадри вкотре переповнених лікарень! Нехай дійдуть до наших вух сирени швидких допомог, які знову безкінечними вереницями вибудовуються до лікарень, де рятують життя від цієї хвороби! Послухайте свідоцтва лікарів, які знову падають з ніг і не знають, куди прийняти всіх тих, хто потребує невідкладної допомоги! Нехай їхні свідоцтва будуть допомогою для нашого іспиту сумління!
