Ми повсякчас нарікаємо, що інші до нас не так ставляться, що нас мало поважають і цінують тощо. Часто від інших людей хочемо більше уваги й доброти. Але можемо не зауважити, що чого ми очікуємо від інших, того самого люди очікують від нас. Так само, як ми бажаємо, щоб люди з розумінням ставилися до наших слабкостей, прогрішень, так само інші сподіваються, що ми аналогічно поставимося до них.
Часто ми досить немилосердні до інших людей. А маємо вміти прощати одні одним. Уміти закривати очі на чужі прогрішення. Чому закривати очі? Тому що остаточно справедливо судить Бог. Скільки разів було, що ми когось осудили, а потім дізналися більше й цілковито змінили думку. Тому ніколи не ставмо себе на місце небесного Отця. Приймаймо кожну людину такою, яка вона є, і віддаваймо суд у руки Божі. Коли будемо приймати інших людей, то й вони приймуть нас. Коли ж прощатимемо – інші простять нас. Чого ми хочемо – того й інші хочуть.
