Сьогоднішнє Євангеліє показує нам Ісуса як Творця всесвіту, якому підвладні навіть стихії природи. Слово Боже, розповідаючи нам про те, як Ісус іде водою, відкриває нам божественну природу Христа: Він не просто людина, але водночас Бог і людина ― Богочоловік. Дивує у всій цій історії те, що Ісус, приходячи до наляканих учнів водою, каже заспокоїтися (Мт 14,27). І справді, як у такій ситуації можна заспокоїтися? Але в особі Ісуса бачимо того, Хто приносить мир і спокій, незважаючи на те, в якій би важкій ситуації не перебувала людина. Наш Бог є Богом миру.
Віра учня повинна зростати на безумовному завіренні свого життя Христові, на цілковитій довірі. Крокувати доволі часто непевними стежками віри, можна лишень вдивляючись пильно в Ісуса – основника й завершителя віри, як каже апостол у посланні до Євреїв. Бо поки Петро вірив ― то йшов по воді, а як тільки почав допускати страх і непевність ― почав потопати; одначе звернувся до Христа з молитвою: “Господи, рятуй мене”! (Мт 14,30). Серед хвиль життєвих ситуацій ми так само, як і ап. Петро можем часто губитися, не довіряти Господу, і навіть втопитися у гріховному морі цього світу. Але наш “Бог ― це Бог благодаті, як пише у своїй книзі Г. Клавд “Надійні люди”, ― і Він завжди готовий приймати нас, хоч де б ми були. Він завжди хоче, щоб ми прийняли своє розбите серце і почали знову, воскресивши те, що видається нам безнадійним життям”. Питання тільки до нас, чи готові ми до цих змін…
