Емоції не можуть бути гріхом, бо вони створені Богом

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Емоції не можуть бути гріхом, бо вони створені Богом

          Емоції  – це тілесна реакція на зовнішній подразник. До прикладу, якщо ми бачимо великого собаку, то відчуваємо страх. В нас немає вибору – це відбувається за замовчуванням, з моменту народження. За процес створення емоцій відповідає мигдалевидне тіло і це дуже древній механізм, давнішій, ніж здатність мислити.

          Поділ емоцій на хороші і погані типовий, але дуже нелогічний. Бо кожна емоція просто має свою функцію. До прикладу, емоція страху захищає нас від певних небезпек і допомагає нам виживати. Емоція огиди дозволяє нам не їсти того, що є токсичним, це дуже важливо для маленьких дітей. А на ментальному рівні також і для дорослих – коли ми відчуваємо огиду до конкретних стосунків, які є для нас токсичними.

          Емоція інтересу відповідає за мотивацію – вона дозволяє зрозуміти, яке заняття є «нашим». Архіважливою є також емоція гніву, яка відповідає за відстоювання меж особистості. Нас вчать не гніватись, бо гніватись – гріх. Однак жодна емоція не може бути гріхом, бо вона створена Богом. Це так само як здатність чути чи відчувати. Ми ж не можемо стверджувати, до прикладу, що відчуття гіркого смаку є гріховним.  Відчувати гнів – це мимовільна реакція, яка не є гріхом. А вже те, що я зроблю з тим відчуттям далі може стати чи не стати гріхом.

          Гнів дає силу зруйнувати те, що мені не підходить і збудувати щось інше. «Мене так все дістало на цій роботі, що я врешті звільнився». Мовою психології це означає, що гніву назбиралось достатньо, щоби розпочалась якась дія. Гнів – це енергія і люди, які не мають його дуже беззахисні, бо вони стають жертвами насилля і не мають амбіцій.

          Сум – це емоція прощання, він дозволяє пережити те, що завершується і це дуже важлива емоція. Це нормально, коли ми сумуємо. Ненормально, коли людина не виходить з цього стану довший час і слід вже звертатись за допомогою до фахівця.

          Емоція радості дає нам смак життя, показує, як багато всього доброго ми можемо переживати. Не всі люди дозволяють собі радіти  і це дуже нелогічно.

          Якщо ми не дозволяємо собі проявляти емоції, то вони накопичуються, і сценарії надалі можуть бути різними. Або зриви-вибухи або ж перенесення місця вивільнення емоцій, коли хтось із сім’ї страждає через проблеми іншого на роботі. Найгірший сценарій – це завертати емоції на себе. Тоді виникає проблеми зі здоров’ям, емоції руйнують людину зсередини. В такому випадку слід звертатись до фахівця, який допоможе безпечно вивільнити затамовані емоції.

          Сором і провина – це соціальні емоції, які покликані показувати прийнятну чи неприйнятну поведінку. Ці емоції можуть ставати токсичними, коли людина відчуває сором за когось, наприклад дитина соромиться, що її батьки алкозалежні чи батьки соромляться поведінки своїх дітей. Реалістична провина – це коли людина зробила свідомо щось неправильно і відчуває провину. Токсична провина – це коли ми не хочемо нашкодити, але так стається. Це стосується також відчуття провини, яка є безпідставною, надуманою.

          Щоби навчитись використовувати емоції для свого блага, слід навчитись жити дослухаючись до свого тіла, вчитись ідентифікувати, яка реакція за що відповідає. Люди борються з емоціями, а вони є сигналами, а не джерелом проблеми. Емоції – друзі людини, які вказують на те, що щось іде не так. Якщо я вчусь розуміти, звідки йде емоція і чому, я можу вирішити причину.

          Я відповідаю за свої емоції і лише. Я виражаю їх і крапка. Те, як інші реагують – це вже емоції інших. В дитинстві ми живемо за батьківськими сценаріями поведінки, однак в дорослому житті кожен є відповідальним за свої емоції та свій емоціональний стан.

          Емоції не є гріхом. Відчуваєте сум – сумуйте, відчуваєте радість – радійте. Не боріться з ними, а контактуйте, бо це дуже вдячна річ. Адже емоційний інтелект може багато в чому допомогти нам.

          Підготувала Тетяна Трачук, за матеріалами розмови Катерини Баско з Марією Тракало

           

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)