Не обмежуй себе!

Читай також

  • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Не обмежуй себе!

          Мабуть, ніхто із нас не ходить у взутті, яке тисне у ноги. Ми завжди намагаємося підібрати відповідний розмір. Мабуть, мало хто любить їздити у дощенту переповнених маршрутках, коли стоїш на одній нозі і не маєш змоги посунути підборіддя незнайомої тобі людини на своєму плечі. Інколи ми навмисне чекаємо на наступний більш свобідний транспортний засіб. І зрештою, ніхто із нас не обирає самостійно гальмівну сорочку для життя. Це один із способів захисту та піклування про людину і про її ближніх. Але що тут спільного між тісним взуттям, переповненою маршруткою та гальмівною сорочкою? І яке, зрештою, відношення ці всі речі та явища із нашого повсякденного життя мають до притчі Ісуса Христа про безумного багача?

          Насправді, все це об’єднує таке явище як тиснява. Очевидно, що ніхто із нас не обирає її самовільно. Однак, доволі часто вона настигає нас упродовж життя. Але як же безумно виглядає той, хто обирає її як спосіб свого життя!

          Господь Бог щедро обдаровує кожного із нас. Він посилає нам значно більше, аніж ми потребуємо чи навіть можемо собі уявити. Кличучи нас до життя у цьому світі, Він водночас дарує життя вічне. Приводячи нас до батьків, Він водночас запрошує до творення вселюдської родини. Оселюючи нас у певній точці світу, Він водночас простягає нам увесь Всесвіт. У сьогоднішній розповіді Він щедро обдаровує урожаєм багатого чоловіка. І як він реагує на такий дарунок? Мабуть, так само, як і більшість із нас. Адже ми так часто не розуміємо глибинного змісту цієї притчі.

          IN THE BOX

          Справді, будь-який власник городу чи саду знає, що урожай залежить від багатьох чинників. Ми можемо обробити землю, посадити зерна, подбати про добрива, обгородити від вітрів та пильно доглядати. Але з іншої сторони, ми нездатні вплинути на погодні умови, сонячне проміння, кількість опадів чи навіть випуск стебла чи пагінців із зерна. Саме тому на кожній Літургії ми молимося “за добре поліття, врожай плодів земних…” Ми просимо Бога про співпрацю і Він дає нам те, що корисне і потрібне.

          Господь дарує. Відтак будь-який дар потребує відповіді і примноження. Цього ми досягаємо тоді, коли виходимо назустріч нашим ближнім і ділимося. Тоді, коли нікого не залишаємо без Божих дарів. Адже інколи Бог може послати врожай не із нашої праці чи землі, але від наших ближніх.

          А що ж робить безумець? Він будує велику коробку. Замикає Божі дари лише для себе, перед тим замкнувши своє серце. Куди ж йому тепер думати і діяти out of the box?

          FOR YOURSELF

          Замкнутість багатств у багача розпочалася із замкнутості серця. Він звертає свій погляд із дарів на власні потреби. Замість подяки у ньому вирує тривога і хвилювання, що пропаде, що втратить, що залишиться голодним. Замість ділення і любові – панічний страх. А це вказує не на розсудливість і піклування про майбутнє, а на самолюбство та егоїзм.

          Таким чином, він втрачає із поля зору своїх ближніх. Він їх не бачить, вони для нього невидимі. Господь дарує йому зір, співчуття і можливість для ділення, а він обирає сліпоту, черствість і власну тісноту. Чи не впізнаємо ми себе у подібних ситуаціях? Коли ігноруємо нагоди допомогти, коли перекидаємо відповідальність на державу, інституції, благодійні організації, Церкву, коли зневажливо кажемо: “Я що, мати Тереза?” Насправді, це важко побачити, адже ми вже обрали сліпоту.

          NARROW-MINDED

          Своїми діями багач самостійно побудував для себе камеру-одиночку. Він обрав самотність, замкнутість та земне збагачення. Водночас відкинув ближніх, відкритість на навколишній світ та збагачення у вічності. Затиснув своє життя у чотири стіни: одна відгородила від спільноти, інша – від навколишнього світу, інша – від радості, вдячності та щастя, а ще інша – від вічного життя. Обрав тимчасове замість вічного, оцінене замість безцінного, буденне замість важливого і нелюдське замість людяного. Тому й був названий безумцем.

          Бог і сьогодні обдаровує тебе і мене талантами, здібностями, речами та майном. Стелить перед людиною небачені горизонти краси навколишнього світу і навколишніх сердець. Але для їхнього відкриття потрібно ризикнути вирушити у мандри, покинути власну коробку.

          Цей шлях у напрямку світу та ближніх не завершується тут, на землі. Адже Господь обдаровує нас вічністю і провадить туди. Саме ця основна ціль нашого життя надає значення кожному нашому вчинку і життєвому моменту. Лише у світлі вічності можна не заблукати серед темряви хвилювань, тривог та страху. Безумно затискати себе у рамки лише земного існування, коли ти створений для вічності.

          “Злагідни скорботи мого серця і виведи мене з тісноти моєї” (Псалом 24)

          Багач збудував коробку для себе і свого багатства, одягнув власне серце і любов у гальмівну сорочку, а життя обмежив горизонтом тимчасовості. А як щодо тебе: йтимеш його шляхом чи послідуєш за Ісусом у незвідані горизонти?

          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Священників УГКЦ Івана Левицького та Богдана Гелету звільнили з російського полону
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]