Чому нам подобається секс? Чому нам подобається їжа? Чому існують різні кольори?
Одного разу, після прочитання чергової книги про проблему страждань, мене раптом осяяло, що я ніколи ще не зустрічав книг про «проблему задоволень». Як не зустрічався мені і філософ, який ходив би, скрушно хитаючи головою, у роздумах над фундаментальним питанням: «Чому ми отримуємо задоволення від тих або інших речей?»
Яке джерело задоволення? Для мене це – питання величезної важливості. Для атеїстів воно є філософським еквівалентом проблеми страждань для християн. Але чому ж атеїсти і світські гуманісти не відчувають себе зобов’язаними пояснити походження задоволень у світі хаосу і безцільності?
Я знаю як мінімум одну людину, що вирішила прямо поглянути в обличчя цій проблемі. У своїй унікальній книзі «Ортодоксія» Г. К. Честертон розглядає причини свого навернення до Христа в розрізі задоволень. Він побачив, що матеріалізм занадто нікчемний, щоб відповідати за почуття захоплення і радості, яке іноді спалахує в цьому світі, – почуття, що переводить такі прості людські явища як секс, народження дітей і художню творчість у розряд ледь не чаклунства.
Задоволення – це одночасно і велике благо, і смертельна небезпека. Почавши прагнути до задоволень як самоцілі, ми по дорозі можемо випустити з уваги Того, Хто дав нам такі дивовижні дари, як сексуальний потяг, смакові рецептори і здатність сприймати красу. Як сказав Екклезіяст, надмірне захоплення задоволеннями, як не парадоксально, веде до стану повної безвиході.
Християни чомусь набули репутації супротивників задоволень, і це – незважаючи на той факт, що вони вірять, що здатність отримувати задоволення була закладена в нас Самим Творцем. У нас, християн, є вибір. Ми можемо виставляти себе манірними занудами, які жертовно відмовляються від половини радощів життя, обмежуючи себе в сексі, їжі та інших чуттєвих задоволеннях. Або ж ми можемо почати радіти задоволенням в усій повноті, але так, як це передбачено Творцем.
Християнську філософію задоволень як дару, якому найкраще радіти в рамках Божого задуму, приймає не кожен. Деякі скептики піднімають на сміх будь-яку вимогу помірності. Для таких скептиків у мене є низка простих запитань. Чому нам подобається їжа? Чому існують різні кольори? Я досі так і не почув нормального пояснення, яке б не містило слово «Бог».
