Покликання кожного з нас у житті, це знову і знову переживати тайну зустрічі. Найперше тайну зустрічі з Богом. Адже, щоб формувати в собі цю духовну сторону нашого буття і щоб повноцінно зростати як люди, маємо зустрічатись з Богом. Через ці стосунки з Господом розвивається наша духовна сторона. Тим паче, це має бути пріоритетом, бо, як каже святий Августин, коли Бог на першому місці – все інше є на своїх місцях. Одинаково важливо що б ми досвідчували також важливу тайну зустрічі осіб одні з одними.
Сучасний світ дає можливість до різномантних швидких контактів – електронна пошта, телефон, Скайп та багато іншого. Все це добре і потрібно, однак воно не дає нам нагоди зустрітись лицем в лице. Особа не є одиноким островом, що живе сам по собі. Для того, щоб вирости зрілою і повноцінною, вона конечне потребує зустрічей. І кожна зустріч з іншою особою – це велика тайна, у якій хтось щось мені дає і я щось комусь даю; ця тайна зачіпає струни нашого серця, стає якоюсь неповторною.
Не раз у думках ми знову провертаємось до тієї чи іншої зустрічі, бо нас зігріває спогад про неї вже при самій згадці. Кожна правдива зустріч нас неодмінно збагачує. Тому прагнім понад, усе цінувати кожну мить нашого унікального життя. Бо ні в минулому, ні в майбутньому ми не можемо зустрітись з Богом, чи ближнім. Зустріч ми можемо пережити лише тут і зараз.
