Хрещення Йоана було хрещенням на покаяння, на відпущення гріхів (Мт 3,6), тому коли Ісус Христос приходить на р. Йордан і просить про хрещення у Хрестителя, ― він відповідає: “Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?” (Мт 3,14). Йоан, побачивши Того, якому не достойний понести взуття (Мт 3,11), засвідчує: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Йо 1,29). Таким чином Ісус з Назарету є проповіданий святим Йоаном у власній присутності! І хоча Хреститель спочатку (подібно як апостол Петро при умиванні ніг на Тайній Вечері), за людською логікою, відсахувався від того, щоб хрестити самого Воплоченого Бога, однак вкінці виявив послух і підчинився Господу.
Народ почитав Йоана вище за Христа, оскільки про нього все таки на той момент більше чули і знали, тому Ісус не був знаний для присутніх на Йордані і, на їх погляд, прийшов христитися до Йоана, як і всі люди; тому відразу після хрещення Ісуса відкрилося небо і було чути дивний голос: “І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: Це Син мій любий, якого я вподобав” (Мт 3,16-17).
Вчитель Церкви каже, щоб для більшості людей не видавалося, що голос із неба був про Йоана, а не про Ісуса, то Святий Дух у виді голубиному зійшов власне на Христа. Однак юдеї, через своє жорстоке серце не увірували в це чудо, ― стверджує Золотоустий; подібно як при Мойсеєві було багато чудес, а народ в результаті зробив собі золотого тельця. Щось подібно є і з нами: Бог робить чуда у нашому житті, а ми все одно допускаємося невірностей ― грішимо. Коли душа перебуває у стані нечутливості і закам’янілості серця, то вона не переконається жодним чудом.
При хрещенні Ісуса відкрилося небо і при нашому хрещенні подібне стається, і Святий Дух сходить в невидимий спосіб. Знаки які були при Хрещенні Ісуса мали на меті просвітити невіруючих. Від моменту, коли Христос охрестився, ― наше хрещення набуло божественного характеру, наділяючи благодаттю Святого Духа того, хто приймає цю Святу Тайну; важливо це розуміти, важливо про це пам’ятати, а найголовніше – жити постійно ласкою св. Хрещення, щоб таким чином ми зберегли ризу нашої душі неоскверненною і удостоїлися в майбутньому віці зріти славу єдиносущної і єдиноначальної Тройці яка вперше у Новому Завіті об’являє себе на Йордані.
