Спокуса Ісуса

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Спокуса Ісуса

          Після Хрещення і Зшестя Святого Духа, – Ісус під впливом Божественного Провидіння прямує у пустиню, щоб дозволити сатані спокушати себе і тим самим дати приклад всім охрещеним у духовній боротьбі із спокусами диявола. Тому для нас, християн, боротьба із спокусами не є чимось надзвичайним, а звичним, – бо сам Господь із ними боровся. Св. Іван Золотоустий говорить про такі користі від спокус: заохота до боротьби, вправляння у покорі і щоб диявол, бачачи нашу терпеливість у перенесенні спокус зрозумів, що ми відступили від нього; щоб стати міцнішим; отримання свідчення про ввірені дари. Диявол заздрить нам, що Бог поставив людину вище за нього, тому підступає до нас (згадайте хоча б історію гріхопадіння Адама і Єви, спокуси праведного Іова тощо).

          Євангелист Матей представляє нам три спокуси, якими злий дух спокушав Христа і якщо ближче приглянутись до їх значення, то можна зрозуміти, що в такий спосіб сатана спокушає і сьогодні.

          Перша спокуса – спокуса “хліба” (Мт 4,3). Ісус своїм прикладом вчить, що після Хрещення не треба віддаватися обжерству і п’янству, а поститися. Саме піст відганяє нашого спільного ворога і це гарно продемонстрував Христос, не тому, що Йому необхідний був піст, але для нашого навчання. Причиною гріхів до Хрещення було черевоугодництво, тому Христос після Хрещення встановив піст, сорок днів постячи. Історія повторюється: так як диявол через нестриманість прародичів довів їх до гріха, так і тут, спочатку намагається спокушати Христа цією спокусою не щоб самому увірувати, але щоб довести до невір’я Христа.

          Друга спокуса – Христос ще не відкриває себе, але говорить із дияволом, як чоловік, показуючи, що необхідно його перемагати довготерпінням і покорою.

          Третя спокуса – спокуса влади. Тут Ісус вже проганяє диявола, бо він зазіхнув вже на найсвятіше: те, що належить Богові – панувати над усім створеним і ним рядити.

          У цих трьох спокусах містяться всі інші, бо причиною їх є: черевоугодництво, марнославство і надмірна пристрасть до багатства. Диявол розпочав з меншого – підійшов до більшого. Як же необхідно перемагати його? Так як навчив Христос: прибігати до Бога; не сумувати з причини голоду, а надіятись на Того, Хто може наситити нас і Словом Божим. Диявол відступив від Христа до певного часу, каже єв. Лука, – це означає, що і пізніше він наступав на Нього, так є і з нами – після боротьби наступає відпочинок, а після відпочинку знову боротьба.

          Отець Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.