Чи думаєте, що настане день, коли ми зустрінемо Господа face to face?

Читай також

  • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
  • Тривога, страх і відчай та їх подолання
  • ПОПУЛЯРНІСТЬ vs. ПРАВДА
        • Чи думаєте, що настане день, коли ми зустрінемо Господа face to face?

          По особливому мені звучить уривок Євангеліє про «останні часи» (1 Петра 62).

          Причиною цієї нашої багатозадачності, дуже часто, є прагнення «встигнути»!

          Але встигнути що?

          Стати успішним?

          Бути таким як хто? Бути схожим на кого?

          (Замість залишитись оригіналом, робимо зі себе копію)

          Хочемо досягти цілі?

          Якої цілі?

          Яка наша ціль?

          Вона справжня?

          Досянувгши її, ми ― щасливі, чи розчаровані?

          От яка ціль людського життя після народження?

          Знаєте яка?!

          Жити і вмерти!

          Вслухаючись у Євангеліє, яке говориться про прихід Божого Царства, як «кінець часів», слід наголосити, що в центрі подій Ісус поставив Себе Самого, Свою смерть, воскресіння і друге пришестя в кінці віків.

          Напевно, така чисто людська цікавість, насторожливість, і трохи навіть трепет у нас провокують запитання: а коли це все станеться? Чи то часом ми не в останніх часах живемо, скільки нам лишилось?

          Але Євангеліє трохи не про те…

          Нашою кінцевою метою є зустріч із воскреслим Господом. І тут важливо запитати себе: чи багато з нас про це думає? Про те, що настане день, коли ми зустрінемо Господа face to face?

          Ось ця зустріч є метою всього нашого життя.

          Ми живемо в очікуванні не якогось часу чи місця, а йдемо назустріч визначеній особі – Ісусові. Таким чином, проблема полягає не в тому, «коли» сповняться ці знаки, що провіщають кінець світу, а в тому, щоб ми були готові до цієї зустрічі. Не йдеться про те, щоб знати, як це все станеться, а про те, як ми повинні поводитись сьогодні, очікуючи цих подій.

          Шукати зустрічі вже сьогодні…

          Бо Ісус дозволяє нам зустріти себе вже сьогодні…

          Ми покликані жити сьогоднішнім днем, будуючи майбутнє із спокоєм, довір’ям до  Бога та надією.

          Жити тут і тепер!

          Спішити щоб жити, але не спішити жити!

          Не гнатись!

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
        • Тривога, страх і відчай та їх подолання
        • ПОПУЛЯРНІСТЬ vs. ПРАВДА
          • Оціни

            [ratemypost]