“Секрет переможця” ― навчитись дивитись на світ крізь рани Христа

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • “Секрет переможця” ― навчитись дивитись на світ крізь рани Христа

          Якщо ближче приглянутись до відносин між нами людьми на різних рівнях, то більшість із нас, свідомо чи підсвідомо, здебільшого тягнуться до тих, хто є сильним чи сильнішим, має певний статус та вплив у суспільстві. Мабуть інстинкт самозбереження та бажання завжди та в будь-яких обставинах вижити та пристосуватись впливають на таку нашу поведінку!..

          Але за пристосуванство в житті дуже часто треба платити дуже високу ціну – компроміс із власним сумлінням. А це завжди програшний варіант, бо “переможець” із страшними докорами сумління ― це завжди ЛУЗЕР та НЕВДАХА!

          СИЛА СПРАВЖНІЙ ПЕРЕМОЖЦІВ знаходиться в усвідомлені власної вразливості та беззахисності, яке штовхає шукати допомогу в ТОГО, ХТО запевняє, що немає причин для занепокоєння, бо ВІН сам готовий очолити БИТВУ, якщо ми ЙОМУ це дозволимо!

          Щоби заглянути на майбутню перемогу і впевнитись в тому, що немає жодних підстав втрачати спокій, слід спробувати подивитись на довколишній світ, – на наше життя, включно із тими, хто ранить нас, завдає страждань та загрожує нам, КРІЗЬ РАНИ ХРИСТА!

          Отець Небесний зажди дивиться на цей так прекрасний, але такий спотворений гріхом і нами світ, КРІЗЬ РАНИ СВОГО СИНА І ВІН ЗАВЖДИ БАЧИТЬ ТЕ, ЯК ВИГЛЯДАЄ ФІНАЛЬНА БИТВА ТА ПЕРЕМОГА.

          Інсталюймо щоденно Слово Боже в наші серця та вчімось дивитись на кожну життєву ситуацію очима ТОГО, ХТО нас і світ довкола нас створив.

          Молимось “Царю небесний” та скріплюємо оборону в нашому серці.

          ПСАЛОМ 35

          Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене.

          Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч!

          Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння!

          Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене.

          Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене.

          Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться.

          Бо без причини тайно нап’яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене.

          Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап’яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму.

          Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням.

          Уся моя істота скаже: “Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного.

          Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю.

          Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі.

          Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці.

          Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір’ю, засмучений хилився.

          І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину.

          Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене.

          Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят – мою єдину.

          Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю.

          Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять.

          Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють.

          І на мене роззявляють рот свій, кажуть: “Ага! Ага! Бачили очі наші!”

          Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене!

          Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу!

          Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною,

          нехай не думають у своїм серці: “Ага! Ми досягли свого!” Нехай не кажуть: “Ми його заїли!”

          Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом

          ті, що гордовито несуться проти мене.

          Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: “Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.”

          Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.

          Отець Володимир МІСТЕРМАН

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.