Я не можу казати що все добре, бо так не є… (але буде)
Я не можу казати: спіть спокійно, бо й сам не сплю… (але спіть)
Я не можу казати що це кінець, бо ще нє (не видно ні кінця ні краю)…(але настане)
⠀
Початок кінця?
⠀
Можливо…
⠀
Але кінець, це не смерть, а Воскресіння!
⠀
Я мушу сказати, що все буде добре, що спатимемо спокійно, що настане кінець.
⠀
Настане кінець злу, бо воно не вічне!
Колись його небуло, і колись його не стане.
⠀
Війна – це зло!
Війна – це абсурд!
Війна – це смерть!
⠀
…
⠀
Я хочу Вас благословляти!
Я маю дарувати Вам Мир!
Я хочу, молитися і закликати до молитви…
⠀
І не лише за себе…
Не лише за нас…
⠀
Так…
⠀
Молитися за кривдників…
Знаю, це парадокс, і виглядає дико.
⠀
Але саме так! Тільки так переможемо зло!
⠀
Бо «молитися за кривдника – це перша річ, аби перетворити зло в добро».
⠀
«Як же сумно, коли люди та народи, що пишаються тим, що є християнами, дивляться на інших як на ворогів та замишляють розпочати війну!» – днями про це сказав @франциск
⠀
Як боляче, що воюють…
І тут не про особу…
А про народ…
⠀
Так… Таким треба співчувати!
Бо зло і смерть вибирає тільки той, хто не пізнав добра і життя…
⠀
І так ввжливо не піддатися інстинктові і ненависті. Так важливо в цих обставинах не перестати бути людьми, і … зціпивши зуби, бачити людину…
⠀
Це називається парадокс любові…
⠀
Я не пацифіст…
⠀
Я людина…
⠀
Я хочу залишитись людиною…
⠀
Я хочу миру… у серці, в Україні, в світі..
⠀
А миру, не здобути ненависникам…
⠀
Це трудно…
⠀
Нам самим цього не зуміти і не здобути…
⠀
Мусимо просити в Бога помочі…
І Миру…
І любові…
P.S. І ще…
Україна не ділиться на Схід і Захід…
Вона не ділиться на україномовних і «рускаязичных»… (Хоча це часом дууже важко прийняти… бо не все так просто … і різниця є!!!)
Україна ділиться на тих хто її любить і на тих хто її не любить…
(Так казав Кир Любомир)
