КОМЕНТАР НА ЄВАНГЕЛІЄ ДНЯ:
Йо. 33 зач. 8, 51-59.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
- Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.
- Юдеї йому сказали:
– Тепер ми знаємо, що біса маєш. Авраам помер і пророки, а ти кажеш: хто берегтиме моє слово, смерти повіки не зазнає. 53. Невже ти більший, ніж Авраам, наш батько, який помер? І пророки померли. Кого ти з себе робиш? - Ісус відповів:
– Якщо я самого себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець мій, про якого кажете: він Бог наш – він мене прославляє. 55. Та ви його не знаєте, я ж його знаю. І якби я сказав, що його не знаю, я був би такий, як ви – брехун. Та я його знаю й бережу його слово. 56. Авраам, ваш батько, був радий на думку, що побачить день мій; і він бачив, і зрадів. - Юдеї йому сказали:
– П’ятдесят років ще не маєш і ти бачив Авраама? - Сказав їм Ісус:
– Істинно, істинно кажу вам: перше ніж був Авраам, я є. - І сягнули по каміння, щоб кинути на нього; та Ісус пройшов серед них і вийшов із храму.
Простіше боготворити когось із великих персонажів минулого, ніж розпізнати особу праведника, що живе поруч нас. У мене немає сумнівів, що поруч з нами живуть великі люди. Їхня велич не завжди є для нас очевидною, ми здебільшого не здатні прийняти і оцінити їх, бо часто вони є для нас надуманою загрозою і конктурентами. Ми ніби мимоволі порівнює себе з ними і не можемо визнати їх значимості. Великою спокусою є дивитися десь поза свій контекст життя, замість проникатися і відкривати велич щоденності там і з тими, де нас ставить Бог.
Саме це легко прочитується у сьогоднішньому уривку. Юдеїв дратує босоногий вискочка Ісус з Назарету, але зате їх захоплює уявний Авраам. Насправді вони захоплюються не справжнім Авраамом, а Авраамом їхньої уяви. Ісус дуже легко приземлює їх: «Авраам, ваш батько, був радий на думку, що побачить день мій; і він бачив, і зрадів».
Він менш-більш хоче сказати ось що: «Друзі, заспокойтеся. Авраам був інший, ніж ви собі уявляєте. Авраама потрібно не боготворити, а наслідувати його вчинки».
Ісус врешті вдається до неймовірної провокації: «Істинно, істинно кажу вам: перше ніж був Авраам, я є». “Я – Сущий! (гр. ἐγώ εἰμι – євр.יהוה YAHWEH). Він уживає щодо себе найбільш сакральну формулу юдаїзму, т.зв. тетраграматон YAHWEH, вимовляти яку вважалося хулою. Ось чому юдеї відразу сягнули за камінням, щоб його побити. Навіщо Ісус провокує їх? Невже він не усвідомлював їхньої реакції і не здатності зрозуміти? Складне питання.
Можна сказати хіба: прірва між логікою Бога і нашими уявами про нього завжди залишиться актуальною. Це варто мати на увазі. Яким би не був наш релігійний досвід, скільки б книжок ми не прочитали, якою б високою не була наша мораль, завжди потрібно відкривати люфт для сумніву щодо своїх уяв про Бога. Бог – завжди інший. Він ніколи не зможе вписатися у наші уяви про нього і не мусить відповідати на наші очікування. А тому будьмо обережні у наших судженнях щодо того, якого ми називаємо Богом.
