Жити тут, жити тепер, жити для…

Читай також

  • Non-fiction про християнство без Христа….
  • Люби
  • Як можуть речі тривати, якщо світ котиться у прірву?
        • Жити тут, жити тепер, жити для…

          Хвороба фізична і хвороба духовна. Обидва досвіди є надзвичайно неприємними, складними та болючими. Здоров’я фізичне і здоров’я духовне. Обидва важливі. Часто вони взаємозалежні. Часто… але не завжди.

          За посередництвом Євангелія ми зустрічаємося сьогодні із розслабленим, прикутим до ліжка чоловіком. Це – людина, яка часто відчуває себе тягарем для інших, цілковито переданим у їхні руки, а отже, позбавленим здатності володіти своїм життям. До фізичних слабкостей додавалися зневіра, розчарування, відчай. Таке існування ставало нестерпним. Фізична обмеженість придавлювала, наче непосильний камінь, не даючи вдихнути на повні груди. З дня на день, із хвилини на хвилину…

          Чи не відчували й ми чогось подібного?

          Придавлені, прикуті

          Сьогоднішня війна накладає на нас певні обмеження. Ми не можемо дозволити собі дальніх подорожей, певних видів розваг чи способів поведінки. Однак, це лише зовнішні обмежуючі обставини. Значно важче нам переживати обставини тієї чи іншої хвороби, які руйнують нашу буденність, плани, а інколи й видозмінюють майбутнє. Проте, ще більш гостро нас ранить духовна хвороба, що виявляє себе у вигляді того чи іншого гріха.

          Спочатку нам видається, що зло не є аж таким великим, і тому принесе нам певне добро, користь чи приємність. Ми впускаємо його у своє серце. Відтак воно розпочинає розвиватися, запускати свої метастази, зв’язуючи нашу волю і бажання. Зрештою, настільки вкорінюється, що стає звичним, повсякденним, майже невидимим, перетворюючись у своєрідну залежність. Із кожним днем позбутися його стає все важче. Поступово гріх все більше і більше приковує нас до себе, до свого ложа. І таким чином, руйнує нас, наші стосунки, наше життя.

          Оздоровлені, зцілені

          Справжній учень Ісуса Христа, будучи фізично хворим, шукає сили у своїй вірі. Водночас коли він занедбує свою віру, відкидає молитву, – навіть якщо почувається фізично здоровим, – не може відчути себе щасливим. Хворобу можна зустріти і пережити лише із вірою. Ця віра немає нічого спільного із магічним віруванням у те, що багато молитви повинно принести швидке одужання. Ні! Подорож віри допомагає пережити складні моменти страждань разом з Христом. Таке пережиття дарує впевненість у тому, що все, що переживається із Христом, із Христом вокресне. А це значить, що останнє слово буде не за хворобою, стражданням чи смертю, але за Христом і Його любов’ю. У цьому часто криється ключ до зцілення, зцілення не лише фізичного, але й духовного. Адже саме завдяки вірі у Христа відбувається справжнє чудо: відмова від гріха та навернення до добра. «Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються» (пор. Мт. 9, 2).

          Те, що ще кілька хвилин тому приковувало до ложа, – розв’язалося. Те, що не давало дихнути на повні груди, встати на рівні ноги та жити повноцінно, – відпустило. Те, що обмежувало свободу, – за Божим словом зникло. Чи не достатня причина і нам сьогодні довірити свої хвороби, гріховні залежності, ситуації зла і неправди тому, хто єдиний є Цілителем людського тіла і душі?

          Вільні, свобідні

          І останній штрих сьогоднішньої історії криється у фразі Ісуса Христа: «Що легше сказати: твої гріхи відпущені – чи сказати: встань і ходи!» (пор. Мт. 9, 5). Для пересічних людей розслаблений на ложі хвороби потребував лише оздоровлення, наповнення своїх життєвих сил. Для них було достатньо побачити його на рівних ногах. Однак, Господь зазирає значно глибше і дарує значно більше, аніж навіть ми можемо очікувати та просити. Він не лише дарує життєву силу, але й наповнюю силою віри, щоб нові падіння не призвели до нового поневолення. Щоб старі гріховні залежності не спричинили гріховного рецидиву. Своїм словом він повертає щойно зціленому чоловікові його життя у його ж руки. Ложе, яке цілковито поглинуло і поневолило його волю, бажання, а навіть життя, тепер у його руках, як знак влади над ним.

          «У той момент, коли ти просив здоров’я, тобі даровано значно більше. Тепер ти здоровий, ти вільний, тобі даровано свободу синів Божих, у твоїх руках твоє дорогоцінне життя. Водночас ти зустрів того, хто наповнив твоє існування життям. Життям не лише біологічним, але насамперед вічним. Тож живи! Живи вже сьогодні, живи тут і тепер. Живи із тими, хто є поруч. Живи для тих, кого любиш. Адже саме у цьому твоя свобода і твоє зцілення».

          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Non-fiction про християнство без Христа….
        • Люби
        • Як можуть речі тривати, якщо світ котиться у прірву?
          • Оціни

            [ratemypost]