ЗАБЛУДЛА ВІВЦЯ
О Ісусе, веди наші стопи, щоб ми не збилися зі шляху.
Від блукання, Мої діти, немає ліків, за винятком одного: бути так близько до Мене, щоб ніщо, жодне зацікавлення, жодна спокуса, ніщо інше – не постало поміж нами. Подбавши про це, ви не зможете чинити інакше, як зоставатися на Моєму боці, знаючи, що Я і є та дорога, і ніщо не зможе збити вас з неї, ніщо не змусить вас заблукати.
Я пообіцяв мир, а не безділля, спочинок і затишок, а не насолоду. Я сказав: «У світі страждатимете»; а тому не відчувайте у скруті, що ви зазнали невдачі чи не мали проводу, а кажіть: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ».
А тому вчіться у Мене переможної сили того, хто, попри те, що Його обпльовували, бичували, не розуміли, забули, розіп’яли, міг, проте, бачити, що на Його Діло ці речі аж ніяк не вплинули, і гукнув переможно з Хреста: «Звершилось».
Не біль, не глум, не мука, а Його діло.
Нехай ця думка розрадить вас. Посеред лиха, розбрату, безчестя, страждань – нехай навіть тоді приятелі й ангели приготуються промовити хором: «Звершилося».
«І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти» (Матвія 26:39).
