Чимало людей у світі охоплені важким почуттям полишеності. У них нерідко складається враження, що усі сили зла повстають проти них. Що зло домінує скрізь і всюди. А звідси людським розумом починає володіти хибне переконання, що зло найсильніше.
Таке помилкове наставлення володіє нами тоді, коли втрачаємо орієнтир віри. Коли ж ми, напоєні живою вірою, будемо повсякчас гаряче молитися, ці помисли відступлять. Тоді знову віднайдемо міцну опору, стоячи на якій не похитнемось.
Навіть якщо усі сили пекла метатимуть у нас розпалені стріли злоби, вони не досягнуть цілі. Якщо ми з Богом, то хто проти нас? Бо зло насправді кволе, якщо ми зодягнені у надійний обладунок віри.
Яке щастя бути з Богом! У ньому є уся життєдайна повнота світлої надії. Коли ж ми, малодушні і ліниві, відступаємо від Христа, норовимо ходити манівцями, нас одразу ж огортає темрява. Але Господь безмежно вірний своїм обітницям, знову і знову очікує нас, кажучи: «Маловіре, чому засумнівався?!»
Українцям тепер потрібне навернення. Людина, яка повернулася усім серцем до Христа потрапляє у щирі обійми Божі і хоча зло може інколи приступати дуже близько, але воно ніколи не вихопить нас з надійних Господніх рук.
Для мене Україна переможниця у війні це Україна, що навернулася. Не сподіваймося на перемогу без Христа. То ілюзія. Численні приклади біблійного Одкровення свідчили, як справжня перемога приходила найчастіше всупереч: коли сотня перемагала тисячу, коли чомусь ломилися найгостріші списи зла і сильне людське падало на коліна перед немічним Божим.
Навернутися – це стосується сьогодні кожного. Навернутися – це стосується передовсім тих, що не такі вже й погані. Навернутися стосується духовенства, багатьох людей у Церкві. Навернутися це коли я розумію, що у торжестві зла є доля моєї провини. Навернутися це не шукати винуватих зовні. Навернутися це ризикнути радикально змінити багато чого у своєму житті. Навернутися це загорітися від маленької іскорки Христової любові і запалити нею велике багаття, що огорне всю Україну.
