Уривок із книги «Святий Отець Піо. Життя і чудеса» Роберто Аллегрі (2002).
Хтось сказав, що Падре Піо був «монахом Середньовіччя» через його безкомпромісність, суворість, часом грубий характер. Це були привабливі риси, які виділялися в його способі дій, але зовсім не відображали його справжнього характеру.
Усі люди, які жили поряд із ним і відвідували його , кажуть, що він був веселим і жартівливим , а в хвилини відпочинку він любив розважати друзів, розповідаючи смішні епізоди та анекдоти.
Співбрати, які тривалий час жили з отцем Піо, засвідчили, що жарти, смішні фрази були безперервними в його промові. Навіть, коли він був хворий або перебував під прицілом переслідувань, він знаходив спосіб сміятися і змусити людей сміятися.
«У його серці була велика радість», — сказав отець Мікаланджело Баззалі, який багато років був близьким до падре Піо. «За своє довге життя я знав багатьох братів, але ніколи не знайшов такого веселого і готового до жартів і сміху, як падре Піо».
Не бійтеся, це я — отець Піо
Одного дня отець Піо, йдучи коридором, де на нього чекало багато людей, побачив картину, яку тримав в руках художник. На картині був зображений сам отець Піо. Але потрібно сказати чесно – картина не дуже вдалася – обличчя отця Піо нагадувало швидше обличчя розбійника з великої дороги. Капуцин, знаючи добре, що це його портрет, запитав художника: «Що це за брат, якого ти намалював? ». «Так це ж ви. Я хотів лише просити вас посвятити цей портрет і поставити свій підпис», – відповів художник. «Дайте мені перо», – промовив святий. І написав: «Не бійтеся, це я – отець Піо».
А ти натомість смієшся
Палка шанувальниця Падре Піо щодня молилася на колінах перед образом монаха, просячи його благословення. Її чоловік також був великим шанувальником священнослужителя, але він не міг стримати сміху, знаходячи цю сцену трохи перебільшеною. Щовечора повторювалася та сама сцена.
Їм випала можливість відвідати Падре Піо. Чоловік сказав йому: «Отче, моя дружина щовечора просить у вас вашого благословення». «Так, я це добре знаю, — відповів монах, — а ти натомість смієшся».
Взуття в обличчя
Парафіянин Падре Піо страждав від жахливого зубного болю. Біль був настільки сильним, що не давав йому спокою, аж до такої міри, що його дружина запропонувала: «Чому б тобі не помолитися падре Піо, щоб звільнити себе від цих страждань?» Ось його фото: помолися йому». Її чоловік був роздратований і люто кричав: «З таким болем, невже у вас немає нічого кращого, щоб запропонувати мені, ніж молитва?» Тоді він зняв черевик і щосили жбурнув його в портрет Падре Піо.
Через кілька місяців його дружині вдалося переконати його піти на сповідь до падре Піо в Сан-Джованні-Ротондо. Він став навколішки в сповідальні і, оголосив список усіх гріхів, які згадав. Падре Піо відповів: «Що ти ще пам’ятаєш?». «Більше нічого», — відповів чоловік. “Більше нічого? А як же черевик, який ти кинув мені в обличчя?»
Отче, молися за моїх дітей!
Дуже віддана жінка ніколи не лягала спати, не віддавши всіх своїх дітей в опіку Падре Піо. Кожного вечора вона ставала на коліна перед образом Отця і казала: «Отче, я поручаю Тобі своїх дітей».
Після трьох років повторення цього самого ритуалу щовечора їй випала нагода поїхати в Сан-Джованні-Ротондо. Коли вона була перед Падре Піо, сказала йому: «Отче, я доручаю тобі своїх дітей». Отець Піо відповів: «Знаю, дочко моя. Ти говориш мені одне й те саме кожен день протягом трьох років.
