“Щоб вони нам цього не взяли за зле, …; візьми статир і дай їм за мене й за себе” (Мт. 17, 24 – 18, 4).
Ісус, навчаючи, одного разу сказав, що не прийшов усунути закон чи пророків, а його виконати. Божий Син виконував усі закони людські й релігійні, навіть ті, до який не був зобов’язаний: обрізання, жертвування у храмі, сплата податків. Коли між фарисеями та Христом виникла дискусія щодо чистота та релігійних пожертв, Спаситель відповів: Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати (Мт 23,22,23). А іншого разу сказав: Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві. (Мт 5,19) Спаситель платив також податок на храм, кажучи: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” (Мт 22,21) Цим Ісус дав приклад надзвичайної і ревної любові, що існує багато способів спасіння, кожен припис закону важливий. Показав, що немає речей неважливих, все, створене Богом, важливе й корисне для нас. Христос виконував те, до чого не був зобов’язаний. А скільки разів ми з лінивства чи інших причин звільняємо себе від сповнення наших обов’язків, даючи іншим згіршення, вже не кажучи про добровільні жертви любові Богові.
Одного разу Ісус, як Божий Син, заплатив податок на храм – дидрахму за себе і Петра. Хоч не був зобов’язаний до цього припису, та однак, щоб не дати нагоди до якогось оскарження, навіть неслушного. А головно, щоб не дати згіршення простим людям і не зруйнувати в них довіри до Себе, Христос заплатив податок, виконуючи закон Мойсея, чим зрікся привілеїв Божого синівства.
Багато людей заявляють, що вірують у Бога і люблять Його. Але в житті часто допускаються порушення заповідей, недбалості у духовному житті. А з яким духом і з якою точністю ми виконуємо приписи, до яких зобов’язані? Чи спроможні ми виконувати різні обов’язки не лише для уникнення згіршення чи догани, але для доброго прикладу. Треба уникати всього, що могло б спокушати наших ближніх. Добро треба чинити не тільки з обов’язку, а з побожності та вдячності.
