“Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід” (Мр 4, 1-9).
Духовне життя дуже подібне до явищ природи. У духовному житті діють ті самі принципи, що й у природі. Рослини приносять плоди, тварини потомство, щоб продовжити своє існування і забезпечити потреби людини. Так само кожен із нас покликаний Богом приносити плоди. Але як різні дерева приносять різні плоди, так і люди є різні, і Бог очікує від кожного саме його плодів відповідно до отриманих талантів. Господь не вимагає від нас неможливого.
Коли говоримо про плоди духовного життя, важливо пам’ятати, що головне для нас – виконати Божу волю, тобто розвинути чесноти, отримані при народженні. Тим самим наслідувати приклад Христа: Я прийшов не для того, щоб мою волю чинити, а волю того, хто мене послав (Ів 5,).
Ми часто дивимося на інших: як вони живуть, як поводяться в різних ситуаціях, які приносять плоди – добрі чи злі. Когось критикуємо, когось хвалимо. Це важливо наслідувати все добре, що є у ближніх. Але спершу треба пізнавати самих себе й розвивати власні позитиви. Тому маємо пильнувати насамперед про те, щоб бути доброю землею, в яку Боже слово падає і приносить плоди. Кожен спроможний приносити ці плоди і має до цього всі здібності та можливості. Проте мусить ту землю, тобто стан своєї душі, обробляти, щоб бути родючим ґрунтом.
Бог є Тим, хто завжди прагне сіяти і сіє добро в наші серця. Але чи його слово в кожну хвилину нашого життя зможе плодоносити? Чи ми завжди готові чинити Божу волю? Чи готові прийняти те зерно, що Господь сіє в нас? Рослини приносять плоди через певний час. Так само й слова Христа приносять у нас плоди через деякий час: в міру нашої покори й терпеливості. Рослини, крім землі, потребують вологи й тепла. Так і ми не самі себе змінюємо, але Ісус змінює нас, розвиваючи даровані нам чесноти. Крім слів Христа, приймаймо також Його любов і милосердя, і Його наука принесе плоди: Ісус змінить нас і життя.
