Що це за такий виноградник? Як правильно розуміти слова, які з’являються у Євангелії, Добрій Новині про те, що «лютих люто вигубить»? Яке значення для мене має історія про рейдерське захоплення приватного господарства, розказана Ісусом Христом своїм послідовникам близько 2000 років тому?
Виноградник – це наше життя
В образі посадженого і доглянутого виноградника ми можемо побачити власне життя. Господь кожного із нас у певний момент часу покликав до життя у цьому світі. Із допомогою наших батьків він наче посадив нас у певній сім’ї, привів нас у певному народі, дарував нам визначену Батьківщину. Водночас покликав до здійснення певної місії, яку у християнстві ми називаємо покликанням. Саме здійснення покликання має на увазі євангелист Матей, коли говорить про принесення своєчасних плодів. Задля цього Господь також обдарував нас талантами і здібностями, зародками чеснот та дарами Святого Духа. Насправді, Він довірливо дав нам у руки наше життя, щоб через нього ми реалізували власну людяність, наповнили себе радістю та послужили тим, хто є поруч. І тим самим, осягнули святість, до якої Він нас запрошує. Гарно, чи не так?
Однак, часто у нашому житті з’являється прадавня спокуса заволодіти власним життям. Йдеться про те, щоб відсунути Бога із його запрошеннями за межі свого існування та самому впорядковувати «свій виноградник». Насамперед це стається через несприйняття правди про себе та стосунки із Богом. Людина відкидає той факт, що покликана до життя Богом, а отже, постійно перебуває у Його життєдайних обіймах. Вона забуває, що наділена можливістю творення стосунків із Ним, і тому занедбує своє духовне життя. Відтак Бог із Небесного Отця перетворюється на конкурента, а навіть ворога, який щось вимагає. Несприйняття правди про себе самих, невдячність Богові за отримані дари та бажання будувати власне життя на свій манер призводять до ворожнечі, насильства та навіть жорстокості. «Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину» (Мт. 21, 38), – твердимо й ми часто разом із виноградарями.
Правда – це наш ґрунт
«Що таке істина?» Що таке правда про людину? Як часто ми ставимо й собі це запитання Пилата, намагаючись осягнути ціль свого життя. Що таке правда у сучасному розмаїтому світі постправди, де кожен має право на власну думку та намагається творити своє життя самостійно?
Правда – одне із основних прагнень людського серця. Ніхто із нас не хоче бути обманеним чи мати справу із несправжністю, штучністю, фальшем. Пізнання правди робить нас свобідними. Саме вона виявляє нашу людяність та сотвореність «на образ і подобу Божу», на образ Найвищої Істини. У той час, коли омана принижує нашу гідність, а брехня позбавляє відчуття реальності, правда дозволяє нам розвиватися та реалізуватися, відкривати щоразу нові горизонти нашого життя. Таким чином, саме правду ми можемо назвати тим добрим «ґрунтом», на якому ми здатні доглянути свій виноградник життя.
Ми сьогодні на власній шкірі відчуваємо згубність неправди. Війна часто є знаком торжества неправди. Брехня убиває так само підступно і невблаганно, як і зброя, ракети та артилерія. Брехливі постулати позбавляють рідного дому, рідної землі та навіть рідних. Здавалося б, залишається лише капітулювати перед нестримним потоком фальшивих звинувачень та оправдань. Однак, достатньо одного правдивого слова чи жесту справедливості, як картковий будиночок брехні руйнується.
Іван Хреститель – служитель Істини
Знаково, що сьогодні ми також відзначаємо празник Усікновення чесної голови святого Івана Хрестителя. Будучи Предтечою Господа, усе своє життя Іван Хреститель присвятив втіленню заклику пророка Ісаї – «рівняйте стежки Господеві». А чим же є брехня, як не викривленням правди? Саме про повернення до правди і справжності життя турбувався Іван Предтеча. За допомогою свого хрещення водою він супроводжував людей у їхньому покаянні, тобто поверненні до правдивого образу та покликання. Сьогодні ж Іван Хреститель, віддаючи свою голову на полумиску під час бенкету Ірода, говорить кожному із нас, що правда продовжує свою боротьбу у світі, що її захист продовжує породжувати мучеників за правду, що досі є РЕАЛЬНІ ЛЮДИ, які ніколи не згодяться потрапити у вигаданий світ брехні та фальшу.
Бути справжніми означає бути ВІРними собі, Богові та своїм ближнім. Бути правдивими означає належно піклуватися про свій виноградник, яким є наше життя. Бути істинними означає у мирі та любові своєчасно приносити плоди свого життя. У цьому нам допомагає наш Спаситель – Ісус Христос, що є «Дорогою, Правдою і Життям». Амінь.