Ми сильні нашою любов’ю, яку черпаємо з вічного джерела Божественної любові, що подається нам через чесний і животворний Хрест. Тому так важливо нам в умовах війни зрозуміти, що Хрест може бути як найбільшим приниженням та болем, так і моментом піднесення та прослави.
Бог бо так полюбив світ,
що Сина свого єдинородного дав (Ів. 3, 16).
Високопреподобні та всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі брати і сестри в різних куточках України та світу,
які зараз із нами моляться за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі парафіяни нашого Патріаршого собору!
Дорога молоде!
Дорогі діти!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні неділя перед Воздвиженням. Буквально через день ми святкуватимемо одне з великих християнських свят — Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього.
Євангельське читання (Ів. 3, 13–17) цієї неділі, яке ми щойно чули, начебто допомагає нам зрозуміти, що сталося, коли Христос помер на хресті, а також те, що означає Хрест Господній для християн усіх часів і народів. Навіть більше, у сьогоднішньому Євангелії ми знаходимо відповідь на питання про те, що Бог Отець сказав світу і людині в момент розп’яття Його Сина.
Ми чуємо сьогодні фрагмент розмови Ісуса Христа з Никодимом, яка розміщена на перших сторінках Євангелія від Івана. До Христа приходить один із законовчителів, якого згодом Євангеліє назве таємним учнем Ісуса та який хотів пізнати, що в собі приніс Месія Ізраїлю і світу.
У контексті цієї розмови Христос називає три головні істини про себе, які відкривають нам таємницю Хреста Господнього.
Насамперед Спаситель каже: «Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий» (Ів. 3, 13). В усій місії Ісуса Христа, у всіх подіях, які пов’язані з другою Божою особою Пресвятої Тройці — Сином Божим, ми бачимо два рухи.
Перший рух — це низходження. Син Божий полишає свою небесну славу, щоб зійти до нас, до нашого щоденного життя. Навіть більше, стає останнім серед людей і приймає найбільш ганебну, найнижчу смерть, яку тільки людина придумала іншій людині, — хресне розп’яття.
Другий рух — це восходження, піднесення чи повернення назад. Але тут Христос уже не сам, а з усіма тими, кого із собою підносить, хто вірує в Нього. Момент хресної смерті Христа є поворотним моментом у тому русі, коли закінчується низходження, або приниження, і починається возсходження, тобто прослава. Починається спасіння всіх тих, що вірують. Хрест Господній є апогеєм низходження, початком спасіння і поверненням людини назад разом із Сином Божим до небесної слави. У цих двох рухах полягає перша істина.
Друга істина є осердям християнської благовісті. Усе стається тому, що «Бог бо так полюбив світ» (Ів. 3, 16). Він так полюбив, що дав найдорожче, що мав, — свого Сина єдинородного, «щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним» (Ів. 3, 15). Ці слова є начебто підсумком усього Христового Євангелія!
Дорогі батьки! Якщо ваші діти колись попросять двома словами пояснити, що написано в Біблії чи в книгах Христового Євангелія, скажіть їм саме це: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав» (Ів. 3, 16). Адже на Хресті, у момент розп’яття і смерті нашого Спасителя, уповні об’явилася жертовна, животворна Божа любов до людини та світу. Справжня любов дає, а не бере! Справжня Божественна любов дає людині свого Сина, який є джерелом життя! Бог любить людину, даючи їй життя і спасіння! Бог дає свого Сина єдинородного, щоб врятувати людину від гріха та смерті!
І третя, надзвичайно глибока, істина. Бог дає свого Сина не для того, щоб засудити нас або щоб показати нам, наскільки ми грішні чи що ми не достойні Божої любові, ні! Бог хоче нас не засуджувати, а рятувати. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти» (Ів. 3, 17). Це ціною Його крові ми маємо відпущення наших гріхів: не засудити, а спасти! Це мета таїнства воплочення! Це мета страждань, смерті і триденного Воскресіння.
Тож Хрест Господній — це знак Божого упокорення перед людиною і надія на життя вічне. Хрест — це знак величезної, безмежної Божої любові до людини. Хрест — це сила, яка рятує, дає життя кожному, хто хоче це життя прийняти і вірить у нього.
Дорогі в Христі брати і сестри, ці три істини, які сьогоднішнє Євангеліє розкриває нам у таїнстві Хреста Господнього, є для нас життєдайними. Ми не сміємо називати себе християнами, якщо не віримо в Божу любов до нас. Ми не знаємо Бога, якщо думаємо, що Він тільки хоче відшукати в нас нашу гріховність і недосконалість.
Ми переживаємо Божу присутність у своєму житті тоді, коли відчуваємо себе зігрітими Його любов’ю, усвідомлюємо себе не засудженими, а прощеними. Ба більше, ми стаємо справжніми лише тоді, коли чинимо так само — роздаємо Божу любов. Ми оживаємо лише тоді, коли любимо. Каже нам апостол і євангелист Іван, що хто не любить, той вже помер, хоча й ще живе фізичним життям.
Ті слова про Хрест Господній, про Божу любов, яка зігріває і спасає, воскрешає і дає надію, є життєдайними для України в умовах війни.
Сьогодні весь світ дивується, звідки в нас, у нашого народу, береться сила, завдяки якій ми можемо протистояти загарбникові, що ламає зуби об Україну і вже не знає, що з нами робити. Звідки в українців сила протистояти? На це запитання ми даємо відповідь: українці люблять і відчувають, що їх любить Бог. Українці сильні, бо люблять свою землю, Батьківщину, свій народ, своїх дітей, жінок і старців.
Ми сильні нашою любов’ю, яку черпаємо з вічного джерела Божественної любові, що подається нам через чесний і животворний Хрест. Тому так важливо нам в умовах війни зрозуміти, що Хрест може бути як найбільшим приниженням та болем, так і моментом піднесення та прослави.
Хрест Господній, на якому ми сьогодні розіп’яті як народ, є ключем до нашої прослави та перемоги! Це наше розп’яття є словом Божим через Україну до світу і сучасної людини про переможну та спасенну силу Божої любові!
Сьогодні, в останню неділю вересня, коли завершується початок навчального року в катехитичних школах у наших парафіях, наша Церква відзначає День катехита. Вітаю всіх катехитів нашої Церкви із цим святом. Прошу батьків і катехитів: навчіть наших дітей вірити в Бога, який є любов’ю! Навчіть їх вірити в любов! Бо все інше — це лише пояснення цієї фундаментальної істини. Дайте відчути нашим дітям, що хоч би що з ними сталося і хоч би як вони бешкетували, Господня любов завжди є більшою. Господь Бог мене любить, незважаючи на те, чи я гідний цієї любові. Навчіть цієї істини наших дітей, і тоді зробите їх непереможними, сильними Божою любов’ю і гідними будівничими та захисниками нашого народу і Батьківщини.
Нехай сила Божої любові зігріє кожного з нас серед моря ненависті, яку ворог виливає сьогодні на нашій землі! Будьмо певні, що Хрест — це символ перемоги! Амінь.
