“Жаль мені цих людей” (Мр 8, 1-10).
У житті так складається, що маємо різні взаємини з людьми: когось дуже любимо, шануємо, з кимось товаришуємо, а когось не сприймаємо, навіть ненавидимо, вважаємо ворогом. Але буває й так, що вороги стають друзями і, навпаки, друзі – ворогами. Часто наші почуття, емоції, ставлення стосовно інших людей змінюються.
Ставлення Господа до нас від створення світу аж дотепер є незмінним. Він не перестає любити кожну людину, якою вона не була б і що б не робила – добро чи зло. Зі своєї любові Бог створив людину, і навіть коли вона відпала через свій гріх, Він дав свого Сина Єдинородного, який викупив людину від неволі гріха. І дотепер Бог дає кожному з нас усе потрібне для нашого освячення і спасіння, незалежно від нашої святості.
Слова Ісуса Христа в Євангелії «Жаль мені цих людей» виявляють велику Божу любов до кожного з нас. Маємо пам’ятати про це в будь-якій життєвій ситуації. Бог ніколи не перестає любити нас. Він так само, як тоді, коли творив чудеса і нагодував чотири тисячі людей, не перестає діяти й тепер, допомагати нам. Бог постійний у своїй любові до кожного з нас. Він любить святих, щоб ставали ще досконалішими у своїй любові до Нього, а грішних, щоб навернулися і наблизилися Божої любові. Так само й ми любімо Ісуса незалежно від емоційного стану, життєвих ситуацій, у труднощах і Він обдарує нас за це Своєю любов’ю.
