Бог вірить в мене до останку

Читай також

  • Ти — фермер свого серця
  • Субота. Для кого вона?
  • Non-fiction про християнство без Христа….
        • Бог вірить в мене до останку

          МАТИМУТЬ ПОШАНУ

          Мабуть, Бога можна здивувати жорстокістю.
          Закам’янілістю.
          Однією і тією самою реакцією на любов.
          Бо Він не перестає надіятися, що достукається до кожного.

          Бог вірить в мене до останку.
          Вірить у мої зміни.
          Посилає до мене Ісуса щоденно.
          Можливо, саме це ще досі не дає мені забути, що я люблена.
          Бо незважаючи на мій внутрішній стан і забрудненість мого серця Він далі готовий до мене приходити.

          Бог має свою частку в моєму житті, яку приходить отримати.
          Яка таки Йому належить, як власнику.
          Він дав мені життя, щоб я його доглядала.
          Приносила плоди.
          Він дав мені для цього усі умови і засоби.
          А найголовніше – свою довіру.
          І сумно, коли я це занедбую.

          Господи, приходь знову. Перетворюй моє кам’яне серце на любляче.

          НОМ Мр 12,6-7: «Ще мав єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку кажучи: матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі ті казали між собою: це спадкоємець, ходіть уб’ємо його, і спадщина буде наша.»

          16 та 31 тиждень по ЗСД, п’ятниця Мр 12,1-12

          Сестра Антонія Шелепило, Плани на завтра

          Читай також

        • Ти — фермер свого серця
        • Субота. Для кого вона?
        • Non-fiction про християнство без Христа….
          • Оціни

            [ratemypost]