Як легко втрачаємо Бога

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Як легко втрачаємо Бога

          “Люди кинулись його шукати, і, найшовши, хотіли затримати його, не пустити від себе” (Лк 4, 37-44).

          Людство тисячі років чекало на прихід Месії. Коли Спаситель прийшов на землю, простий народ пізнав Його в Ісусі Христі. Читаючи Євангеліє, бачимо, що оздоровлення Господом тещі Петра стало швидко відомим для багатьох людей. Народ почав приходити до Ісуса зі своїми хворобами та проблемами й усі отримали поміч. А деякі навіть хотіли затримати Його у себе на довший час.

          Любов і доброта Ісуса швидко зроджували у серцях простих людей віру та довіру до Нього. Христос став для них великим скарбом, розрадою для тіла й душі, хоча любов до Бога в багатьох із них була чисто людська, але щира. Тому Господь усіх приймав, нікому не відмовляв у допомозі.

          Ми знаємо Ісуса десятки років із традиції та особисто. За час свого релігійного життя отримали від Бога багато дарів – доказів Його любові: оздоровлення, вирішення проблем, щасливу подорож. Але це не завжди збільшує нашу любов до Христа. Як часто віддаляємося від Ісуса, коли після успішного вирішення справ легко занедбуємо щоденну молитву, після чергової Сповіді та Причастя швидко забуваємо про Божі заповіді, кілька неділь підряд легковажно пропускаємо Службу Божу. Ставимо чергову галочку в церковному календарі, що виконали християнський обов’язок і далі поводимося так, як би не знали Ісуса, більше не потребували Його щодня. Знову основу життя бачимо в матеріальних речах – у здоров’ї, роботі, становищі, грошах.

          Тоді виникає запитання, чи правдива наша віра? Коли Бог багато раз дарував нам свою любов, чому не шукаємо Христа постійно й наполегливо, щоб Він постійно був із нами – джерело всякого добра? Можливо тому, що ми ще є людьми релігійних традицій, а не віри. Який тоді буде кінцевий плід такої віри – Бог чи пустка?

          Поведінка людей часів Христа засоромлює нашу віру, які знаємо Його багато років. Тодішній народ, один раз почувши про Господа, постійно шукав Його. Так само й ми, які багато разів, зустрічали Ісуса, постійно шукаймо Його, звертаймося до Нього по допомогу, щоб прикладом своєї віри та любові до Бога інших приводити до Христа і так мати певність спасіння.

          Отець Михайло ЧИЖОВИЧ

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]