“Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять” (Лк 6, 24-30).
Кожен у своєму житті не раз стикався з труднощами, зазнавав душевних ран. А тим самим стикався із браком любові. У тих чи інших випадках хтось завдав нам терпінь, страждань, болю – проявив нелюбов. Коли починаємо жити глибшим духовним життям, то починаємо розуміти, що не можемо жити без любові, у ненависті до осіб. Цей уривок Євангелія вказує на любов людську й Божу, а також щоб ми любили ще й ворогів наших.
Напевно кожен із нас переживав брак любові і не завжди міг знайти в собі почуття любові до ворогів. Або ж не знав, як їх любити – тих, хто завдав прикрості нам особисто або нашим близьким. Що означають ці слова Ісуса Христа: любити наших ворогів?
Любов – це не просто одна з чеснот. Любити – це уприсутнювати Бога у життєвих ситуаціях та в стосунках між людьми, як каже Іван Богослов: «Бог є любов». Якщо в моїх стосунках з кимось виникає неприязнь, гнів, ненависть, то коли я намагаюся любити ту людину, я уприсутнюю Бога. Бог тоді є між мною і тою людиною. І вже не я стараюся налагодити стосунки між нами, а Господь. Тому наша любов до людей і подій виникає не лише через наші зусилля, а з того, наскільки ми залучаємо Бога до життєвих ситуацій.
У цьому Євангелії Ісус говорить про різні види любові: достаток, пожива, радість, слава. Кожен із них приносить нам певне добро. Однак добро, яке переживаємо без Бога, не дає нам правдивої користі, бо не зближає нас до Нього і не єднає з Ним. Христос, заохочуючи любити своїх ворогів, показує, що ця любов приносить нам набагато більше користі. Бо коли зберігаємо дух любові в труднощах, любимо своїх кривдників, то цим об’являємо їм любов Ісуса, зближаємо їх до Бога, до спасіння. А це найбільше добро. Тому за такий подвиг любові Христос щедро винагороджує нас, дарує найбільше своєї любові.
Наука про любов ворогів чи кривдників нагадує нам, що Ісус є з нами завжди, зокрема в труднощах. Він любить також тих, хто через гріх віддалився від Бога. Хто внаслідок невідповідних своїх учинків опинився у в’язниці, втратив здоров’я на війні – був важко поранений. Такі люди особливо важливі для Ісуса, адже Він терпів і помер за спасіння кожної людини. Христос потверджує це словами: „Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний”. Бог нагороджує кожне добро, а особливо милосердя і прощення.
