Отак ходимо собі зі скалками та колодами в очах.
І так хочеться всім помогти побачити їхні скалки і колоди.
Лиш би мені ніхто не казав, що в моїх очах теж багато тирси.
•
Останнім часом так боюся фейсбуку, бо тут всі експерти.
Експерти з війни.
Експерти з вірусів.
Експерти з вакцин.
Експерти з політики.
Експерти з чужих гріхів.
Зі всього, з чого навіть не треба бути експертом.
Розпочалася якась культура всезнайства, коли кожен хоче навчити іншого, як би той інший не противився. Як би не оборонявся.
•
Ісус так гарно володіє словом.
Він звертається до кожного, не засипаючи його наказами «маєш жити так, як я кажу». Він просто ставить мене перед дзеркалом правди.
І в Його слові я бачу, що в мені потрібно зцілити, виправити, видалити.
А коли займуся собою, то на інших вже не буде часу.
•
Якби кожен подбав про себе, аби бути у добрій духовній формі, то не переймався би, як переламати іншого і переконати у своїй правоті.
Бо люди, які живуть Божим Словом, не вбивають своїми словами інших.
Не добивають інших колодами своєї правоти.
•
Господи, вийми з мого серця та очей всі скалки і колоди.
Знаю, що з них вийде цілий паркан.
Знаю, що Тобі це легко, а для мене це шанс нарешті прозріти.
∼
НОМ Лк 6,41-42: «Чому дивишся на скалку в оці брата твого, колоди ж у власнім оці не чуєш? І як можеш сказати братові твоєму: дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, ти, що не бачиш колоди, яка у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.»
19 тиждень по ЗСД, вівторок Лк 6,37-45
