«Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”» (Лк. 19, 9-10).
Ісус, ствердивши глибоку переміну в житті Закхея, проголошує: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Оте «сьогодні» надзвичайно важливе у нашому духовному житті. Св. Павло, закликає цінувати оте «сьогодні», оте «тепер», в якому є присутній вічний Бог і в якому довершується наше спасіння: «Ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння.» (2 Кор. 6, 1-2).
Є такий вислів: «Вчора – це історія; Завтра – це таємниця; Сьогодні – подарунок, який треба прийняти і прожити». Так, життя триває тільки сьогодні, у цю мить, саме тепер, коли я пишу ці рядки, чи ось тепер, коли Ви, любі читачу чи читачко, читаєте ці роздуми.
Наше «сьогодні» позначене непевністю, тривогами, страхами. Проте, саме в оце наше «сьогодні» приходить вічний Бог, Спаситель: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Дім – це символ всього людського життя, усього того, ким ми є і чим живемо. Якщо ми сьогодні відкриємо Ісусові двері до нашого життя, якщо приймемо Його відкритим серцем до нашого «дому», то і на наш «дім», на наше життя сьогодні зійде спасіння, благодать, благословення!
Пам’ятаймо: спасіння – це не справа далекого і невиразного майбутнього, – спасіння відбувається у нашому конкретному «сьогодні»: поміж оцих конкретних обставин, в яких я сьогодні перебуваю; поміж людей, з якими я сьогодні зустрічаюся, спілкуюся, живу; поміж миттєвостей щастя, радості, ентузіазму, але також поміж випробувань, страждань, поразок і падінь, якими наповнене оте моє «сьогодні» – усе може сприяти моєму спасінню, якщо тільки я допущу Бога, Його любов і благодать до всіх закамарків мого «дому», мого життя.
Чого мені і тобі, Брате і Сестро, бракує, щоб це наше «сьогодні» справді стало місцем спасенної зустрічі із Богом? Нам бракує одного: віри. Нам бракує до-віри до Бога. Такої віри і довіри, якою відзначався Авраам: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання» (Рим. 4, 3; пор. Бут. 15, 6). Ісус, називаючи Закхея «сином Авраама», вказує саме на цю ключову чесноту, яка привела Закхея до спасіння: віра. Бути «синами і дочками Авраама» означає одне: бути людьми живої віри, віри, яка дає спасіння. Про дар такої віри просімо Господа з цілого свого серця!
«Добре тому, що милосердний і позичає, який управляє своїми справами по правді. Бо він не захитається повіки; пам’ять про праведника буде вічна. Лихої чутки він лякатися не буде, серце його безпечне, довірливе у Господі. Серце його стійке, боятися не буде, аж поки не побачить покореними своїх ворогів. Він розсипає, роздає убогим; правда його триватиме повіки» (Пс. 112, 5-9).
