Історія з життя монахів-пустельників оповідає, як один брат на ім’я Ілля побачив, що інший під полою свого одягу несе захований бутель вина.
«І для того, щоби не дозволити дияволу себе одурити, я підійшов і попросив: відслони свого плаща. Ніякого бутля з прихованим вином там не було.
Цю історію розповідаю для того, щоб ви пильнували свого серця, а також думки від того, чим хоче зайняти їх злий дух».
Ця коротка, здавалось би навіть наївна оповідь насправді має дуже важливий сенс. Вона про те, як найчастіше діє лукавий: звертає наш погляд на гріхи інших, на їх проступки, на їх слабкості.
Так, багато гріхів очевидні і немало з нас піддаються спокусі постійно говорити про чужий гріх. Але чи не свідчить це про спробу втечі від визнання власної гріховності?
Саме так діє диявол: щоби забути про свої недоліки, дивись на недоліки ближнього.
Не йдеться про те, щоб ми робили вигляд, що не бачимо злих вчинків інших людей. Але завжди тисячу разів запитуймо себе, а чи то і справді той бутель вина прихований, який бачимо? Чи насправді за тим, що наче виразно бачимо, криється багато різних причин, про які не довідуємось? Чи не є це підступ диявола, чи в такий спосіб він не відвертає нашого погляду від проблем нашої душі?
Якщо бути чесним із собою, то розуміємо, що недоліки інших, які помічаємо насамперед, є і в нас, тому вони нас зачіпають. Просто визнати їх в інших значно простіше, ніж у собі.
Тому коли вкотре побачиш, як твій ближній несе під плащем бутель вина – попроси і себе відслонити своно плаща
Чи не дозволяєш дияволу себе ошукати?
Підготувала Тетяна Трачук
