У межах формаційного навчання «Виклики війни», який відбувався у Львівській духовній семінарії Святого Духа для семінаристів та духовенства докторка біоетики Марія Ярема розкрила кілька важливих питань, які загострилися в умовах війни: як сприймати пряме та непряме вбивство на війні ― моральна оцінка; ненависть як моральне зло та праведний гнів як чеснота; прямий аборт після сексуального насильства як несумнівне моральне зло.
― Ціллю нашої участі у війні має бути збереження життя і свободи і народу і тільки так. Не може бути загарбання інших земель, навіть етнічних. Бо тоді ми не боремося за свободу свого народу, а завойовуємо чужі землі, адже наша держава визначила свої кордони в 1991 році, ― підкреслила науковиця.
Також пояснила, що пряме вбивство на війні ― це коли вбиваємо беззбройного ворога, полоненого ворога чи пораненого ворога, цивільного колаборанта, чи навіть співзахисника, якщо, наприклад, ховатися за його плечима чи через конфлікт. Це є прямим вбивством, бо ми не захищаємося від нього.
Гнів як пристрасть або чеснота
― Гнів як пристрасть ― це один із головних гріхів, а праведний гнів є чеснотою. Святий Іван Золотоустий добре пояснює необхідність гніву: «Якби не було гніву, наука про Бога не прогресувала б, суди б не були здоровими, а злочини ― придушені. Крім того, грішить той. Хто не гнівається, коли має причини. Бо нерозумне терпіння є ознакою багатьох хворіб. Воно сприяє недбалості і спонукає не лише злих, а й передусім добрих чинити зло». Тобто він наголошує: грішить той, хто не гнівається, коли є причина гніватися, ― підкреслила Марія Ярема.
Та не всякий справедливий гнів буде праведний. Для цього людина має мати чесноту терпеливості.
― Замало лише справедливості. Людина в звичайних умовах має бути довготерпеливою. Адже, якщо вона в житті нетерпелива, різка, нервова, то її справедливий гнів не буде праведним, а жорстоким. Праведно гніватися ― вміти брати себе в руки, але мати причину, щоб проявити гнів. Коли говорять про праведний гнів Христа, завжди звертають увагу на Його терпеливість. А якщо я постійно з кимось гніваюся, то навіть коли з’являється справедлива причина для гніву в мене він ― неконтрольований. Ціллю праведного гніву є промовити правду.
Якщо гнів пов’язаний із помстою, злопам’ятністю, з бажанням керувати, то це буде неправедний гнів, хоч і справедливий. Апостол Павло каже: «Гнівайтеся, але не грішіть. Хай сонце не заходить над вашим гнівом і не давайте місце дияволові».
Жорстокий гнів часто виникає після війни. Коли ми тавруємо цілий народ і ставимося до нього з гнівом. Це мало схоже на праведний гнів.
Аборт після зґвалтування
Для окреслення цієї теми Марія Ярема взяла за епіграф взяти фразу Віктора Франкла «Страждання перестають бути такими в той момент, коли вони набувають значення».
― Зґвалтування ― це єдиний випадок, коли вагітність справді небажана. Тому на тій підставі жінка не зобов’язана займатися вихованням цієї дитини. І не буде моральним злом віддати дитину на опіку державі.
Та загалом у такому випадку жінка має три варіанти:
• Може народити дитину і зайнятися її вихованням ― це найбільш героїчно.
• Може народити дитину і віддати її під опіку державі.
• Або ― цілком морально неприйнятний вибір ― вбити через аборт.
Докторка біоетики наголосила, що нам слід пам’ятати, що Божі Заповіді, які починається зі слова «не» ― ми покликані виконувати стовідсотково. Натомість ті заповіді, які не мають без заперечної частки ніколи не мають межі виконання.
― Жінки, які носять в своєму лоні дитину від кривдника, мають різної глибини духовності. І одна жінка може жертовно виховувати таку дитину, а інша не здатна на це. Тому варто наполягати, що потрібно витримати лише дев’ять місяців тяготи, а не ціле життя, якщо зробити аборт. Адже прямий аборт завжди буде злом, як і пряме вбивство. Прямий аборт ― це засіб або ціль вчинку. Коли ми говоримо про аборт після насильства ― це ціль, адже жінка прагне позбутися дитини. Обставини не змінюють причину вчинку, ― наголосила Марія Ярема.
Для жінки, яка стала жертвою насильства, важливо знайти якийсь сенс. І коли вона вагітна від кривдника, може знайти сенс у цій дитині, щоб не вбити, а народити її.
― Життя будь-якої людини є краще, ніж нежиття. Якщо Бог дарував життя цій дитині, треба знайти в цьому сенс. Зрозуміло, що Господь не хотів такого способу зачаття. Та і в таких випадках Він дає життя. Так, це породжує багато питань, та ми ніколи не знаємо, яким буде життя цієї людини. Ніхто не затаврований на погане життя. Віктор Франкл говорить, що «життя не є нестерпним через обставини, а лише через відсутність сенсу та мети». І наша найбільша свобода ― це свобода вибору нашого ставлення,― додала докторка біоетики.
«Необхідна» брехня
Окрему увагу Марія Ярема приділила питання «необхідної» брехні. Вона наголосила на важливості вчення святого Августина, яке лягло в основу католицького морального богослов’я стосовно брехні. Він виділяв вісім видів брехні і жодного не виправдовував.
― Катехизм дає розуміння, що брехня завжди є морально поганим засобом. Та Бог знає, як визволяти своїх улюблених від спокус. Тому варто передовсім проаналізувати ситуацію, яка виникла, і продумати способи, щоб уникнути прямої відповіді, або ж перевести свою відповідь у жарт.
Підготувала Наталія Павлишин
