У соцмережевому прямому етері отець Роман Демуш розмовляв з Покликані до любові про важливість розуміння сенсу любові для побудови здорових стосунків на християнських цінностях . Пропонуємо найцікавіше з розмови.
У чому сенс любові?
Любов – це не щось субʼєктивне, відносне, любов – це про справжнє і обʼєктивне. Проблема нашого часу полягає в тому, що замість того, щоби любити те, що цінне, ми цінуємо те, що любимо. Ми повинні прийняти існування правди і прийняти її, обʼктивну.
Важливо говорити про сенс любові. Дуже часто ми живемо не наділяючи нашого життя сенсами. Справжня любов здатна наділити наше життя змістом, бо інакше ми пливемо за течією. Святий Дух наділив апостолів даром розуміння мов. Дух Святий може дати кожному з нас мову любові, щоби говорити нею в своєму житті.
Сенс любові – у готовності померти. Це про мову любові, коли момент смерті наділяє сенсом життя. Смерть для мого егоїзму – це життя для іншого, дарування себе аж до кінця. Дуже легко дарувати речі, значно важче дарувати себе.
Чи всі здатні на справжню любов, яка передбачає абсолютне жертвування собою?
Міра любові – це любов без міри. Не можна вмерти наполовину, не можна любити наполовину. Любов проявляється в різних вимірах і пожертва собою теж. Тато і мама, які живуть і працюють для своїх дітей – це про вмирання для себе. Чоловік і жінка, які живуть і чують одне одного – це про жертвування своїм егоїзмом, своїми бажаннями. Любов – це про готовність жертвувати до кінця, вона не буває літеплою.
Як за досконалою любов’ю до когось не загубити любов до себе?
Любов до себе – це про цінування власного життя, про це говорить нам заповідь Божа. Це про вкладання змісту у своє життя, це про життя на повну, але не про егоїзм. Любити – це наша потреба і лише так ми набираємо повноти свого життя.
Чи є сенс у невзаємній любові?
Це гарне запитання, але тут про справжність любові. Що є бажанням давати, а що – отримувати. Варто розрізняти справжню любов від ейфорії чи емоцій. Справжня любов – це свобода. Любити по-справжньому – це дати свободу любити інших більше, ніж нас. Залишити навіть опцію не любити нас.
Бог любить нас завжди. Кожного разу, коли ми грішимо – ми зраджуємо Божу любов.
Але Бог продовжує мене любити – це про справжню любов. Звичайно, скажемо, це ж Бог. Але ми, люди, маємо прагнути любити саме так.
Чи має сенс любов, яка приводить до страждання?
Справжні речі мають цінність. Купуючи фірмові речі, ми розуміємо, що при їх виготовленні були затрати. Справжня любов має нам вартувати. І це має коштувати нам. Бо коли щось нічого не коштує, то ми того й не цінуємо. Цінність любові полягає в пожертві – і це не просто, це про довготерпеливість і готовність до страждання і терпіння. Це парадокс Господньої волі.
Подружня любов – це про дарування всього себе, це про шукання власного добра, але про пошук добра свого подруга. Секс в подружжі тим і відрізняється від будь-якого іншого – це жертва заради добра іншої особи.
Який шлях має пройти закохана пара, щоби зрозуміти, що вони готові дарувати себе одне одному
Це шлях зростання в любові. Від першої зустрічі, від знайомства. Покроковий шлях пізнання, зближення – аж до моменту, коли вирішують взяти відповідальність за статеву реалізацію вже у шлюбі. На етапі будівництва стосунків можна зрозуміти і побачити, чи готова людина поруч зносити певні невигоди заради стосунків – провести додому, проїхати сотні кілометрів заради зустрічі, інше. Якщо все зведеться одразу до ліжка, то також стане зрозуміло – це лише про егоїзм. Дуже важливо на етапі зустрічей розпізнати, чи готові вони не жити один для одного, але померти один для одного.
Любов – це про зрілість, про готовність брати на себе відповідальність, а не про інфантильність.
Підготувала Тетяна Трачук
