Навіщо християнину політика?

Читай також

  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Навіщо християнину політика?

          У пілотному випуску ток-шоу “Цінності.Майбутнє” до о. Романа Демуша завітали сенатор і викладач УКУ Андрій Костюк та голова комісії УГКЦ у справах мирян і сім’ї Юрій Підлісний. Пропонуємо ознайомитися з головними акцентами дискусії. 

          Навіщо християнам політика? Адже сам Христос каже, що Його Царство не є царством цього світу.

          • Жити  в суспільстві і бути вільним від політики неможливо. Якщо християни не займатимуться нею, то це робитимуть інші, які часто проповідують ідеї не лише нехристиянські, але й антихристиянські. Тому християни мають обовʼязок долучатися до тих процесів, які мають на них вплив, бо ми не можемо абстрагуватись від життя в конкретній державі. І важливо не допустити, щоби держава ставала пекельною машиною, як це бачимо у росії чи деяких інших країнах. Якщо християнин відповідально ставиться до себе, до своєї сімʼї, своїх менших спільнот, він мусить уважно приглядатися, а коли потрібно брати активну участь у політичному житті. Андрій Костюк

          • Деякі цинічні та атеїстичні політики люблять використовувати фразу про те, що Царство Христа не від цього світу для того, щоби загнати християн у ґетто. Ви собі сидіть по храмах і звідти не виходьте, але ця фраза насправді про дещо інше. Вона – про перспективу людського життя. Мета християнина – увійти у Царство Небесне, в яке Христос нам вказує шлях. Це не означає, що Ісус заперечує життя у цьому світі. Ми не можемо абстрагуватись від певних політичних принципів тієї держави, в якій живемо. Якщо християни, які розуміють сенс гідності людського життя, не братимуть участі у політичних процесах, то цими питаннями займуться люди з особливим поглядом на гідність людини, трактуючи її не завжди поважно. Юрій Підлісний

          “Християнин має ходити ногами по землі, а серцем бути в небі” – чи справа політики є справою поважних людей, а чи молоді?

          • До політики треба дорости. Колись в Греції, щоби мати право голосу, треба було відслужити 10 років в армії, досягнути тридцятиріччя. Якщо ти маєш цей досвід – можеш брати участь у суспільних процесах. Так думали люди часів Сократа. Ми живемо в часи, коли виборче право настає з повноліттям. І багато молоді не готові ще до такої відповідальності. Пропагували зниження віку ліві сили, бо вважали, що молоду людину легше ідеологічно накрутити і використати у своїх цілях. Зараз ми живемо в інформаційну епоху з доступом до всього. І ми не можемо втекти від політики, але статистика показує, що явка на виборах молоді значно нижча. Андрій Костюк

          Чи є в історії позитивний досвід політичних змін, здійснених християнами?

          • Якщо ми говоримо про 20 ст., то найцікавіший в цьому аспекті післявоєнний досвід, коли християни взяли на себе відповідальність за відбудову Європи. Тоді зʼявилась християнські політичні партії і в період 50-60-хх років саме вони були промоторами Євросоюзу. Про спроби будувати теократичні режими, де Церква би підтримумувала моноконфесійну державу, можна говорити годинами і це тема для окремої розмови. Андрій Костюк 

          • Саме християнство у квазіполітичний спосіб призвело до серйозних змін, не в останню чергу завдяки відомій євангельській фразі про те, що немає ані грека, ані юдея, обрізаного чи необрізаного – всі ми в Христі єдині. Таке розуміння привело до скасування рабства. Там, де християни ставали більшістю, відбувались позитивні процеси. Універсальна декларація прав людини після Другої світової війни була створена стараннями зокрема християн-демократів, а християнське розуміння гідності людини лягло в основу визначення прав людини. Юрій Підлісний

          Чи є перспектива для здорових ідеологічних політичних сил в Україні?

          • Станом на сьогодні це важко собі уявити, тому що суспільство дуже фрагментоване, в тому числі конфесійно та світоглядно. Не повертається язик сказати, що греко-католики мають якийсь один світогляд, як і православні. Неуспішні кейси тих партій, які називали себе християнськими, набило оскому і тому пробувати називати якусь партію християнською – це швидше про первинний негатив. Андрій Костюк

          • Чому ці кейси були неуспішними? З 90-х років був запал: комунізм впав і на його місце має щось прийти. Деякі діячі, взоруючись на німецький досвід, спробували створити певний аналог, але не змогли за браком потрібних навиків цього здійснити. І так, зараз називати партію християнською не варто. Юрій Підлісний

          А як бути з тими політиками, які позиціонують себе християнами, але підтримують нехристиянські ініціативи та закони?

          • Глибока проблема нашого світу – не додумувати до кінця. Люди мислять лайками, лозунгами. Політики працюють на вподобайки, а не на цінності, відповідно так голосуючи. Є категорія людей, які будують свою кар‘єру, користуючись виключно грантами, які передбачають виконання конкретних завдань. Це теж про незрілість. Стамбульську конвенцію ратифікували вже у час війни, коли лобістські сили були дуже активні. Суспільство не сприймає гендерної ідеології, але вже наче звикло до толерування представників цієї ідеології. Вважаю, що ані реакція Церков, ані громадянського суспільства не була достатня у випадку реатифікації Стамбульської конвенції. Андрій Костюк

          • Є дуже показовий момент у нашій політиці – у Верховній Раді створене міжфракційне об‘єднання «За християнські цінності», а це 309 людей, вони могли би не допустити прийняття багатьох рішень. Та промовчали. Як мали би Церкви реагувати на таких політиків? На жаль, наші Церкви не використали ті інструменти, якими володіють: наші єпископи, незалежно від конфесій, мають швидку систему комунікації зі священниками, які мають доступ до своїх вірян. Цього було би достатньо для відповідної реакції. На жаль, є в цьому плані інерція і небажання щось робити. Юрій Підлісний

          • Чому християни взагалі стають об‘єктом переслідувань, гонінь в різні епохи? Християнином бути в багатьох контекстах небезпечно, сьогодні християни залишаються найбільш переслідуваними у світі. Багато християн гинуть в колишньому  християнських країнах, як, до прикладу, Мексика. Християни мусять бути готовими до того, що цей вибір як про внутрішню боротьбу, так і про зовнішню  боротьбу з силами зла. Адрій Костюк

          • Чому християн переслідували? В часи Римської імперії, яка була доволі «ліберальною», була чітка позиція щодо окупованих територій: зберегти місцеву культуру заради більш охочої сплати податку. Богів конкретної місцевості інкорпоровували у сонм загальних богів, а християни мали одного Бога і вони не приймали багатобожжя. За це їх переслідували тоді. Християн таврували як відсталих від науково-технічного прогресу в той час, коли саме християни засновували університети та здійснювали наукові відкриття. Переслідування, очевидно, буде. Через вірність християн одному Богові та відстоювання істини. Юрій Підлісний

          Що можуть християни внести у відбудову після Перемоги?

          • Нас не чекає легка відбудова, але християни – люди, які готові служити, будуть дуже потрібними у різних сферах. Зараз хтось воює, хтось волонтерить, хтось займається на місцях праці. Роботи буде дуже багато, але мусить бути якийсь план. Християни можуть дати дороговкази щодо істин, яких суспільство потребуватиме. Добрий християнин дуже часто є якісним працівником. Адрій Костюк

          • Якщо ми запитаємо, за що воює Україна, то почуємо, що воюємо за право жити, вибір, свободу, сім‘ю. Це, власне, християнські цінності. Християни вже почали говорити про Україну після Перемоги, що є суспільним благом і добром. І християни мають що сказати. Християнство сформувало європейську цивілізацію і через імплементацію соціального вчення Церкви можлива надалі якісна відбудова. 

          Підготувала Тетяна Трачук

           

          Читай також

        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Знову з’явилася можливість пройти курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)