Кілька днів тому Україну і світ сколихнула жахлива трагедія через черговий ворожий напад ― вбивство 12 і поранення 65 безневинних мирних жителів Краматорська. Агресія і ненависть, яку спрямовує проти нас запеклий ворог, помножує запеклість у боротьбі та поглиблює віру в Бога.
Цим настроєм наша молодь ділитиметься із учасниками Світових Днів Молоді у Лісабоні. Знаково, що Анастасія Белік ― дівчина із Краматорська, нестиме прапор України на відкритті СДМ.
Анастасія наголосила:
Нестиму український прапор із гордістю! Для мене важливо познайомити світ із дивовижною культурою, історією та цінностями України!
А також додала:
― Світові Дні Молоді ― дуже важлива подія, оскільки в одному місці, в спільній молитві збереться молодь із усього світу. Також це нагода для нових знайомств, ділення своїми враженнями, емоціями, досвідом, можливість розповісти про культуру своєї країни. СДМ показують свідчення живої віри. Тому в такій великій події важлива кожна людина, ― наголосила Анастасія, говорячи про значимість СДМ.
Також дівчина підкреслила, що ставить перед собою завдання ― донести світові правду про нашу державу.
― Цей надзвичайно складний період, який проживає кожен українець, це також і можливість побачити прояви Божої любові. Зло має безліч проявів, його мішенню є людське життя. Тому нам так важливо говорити про те, за , що бореться наша Україна. Зараз ми бачимо, що найголовнішою і найпочеснішою місією є те, щоб життя перемогло. А також можливість будувати вільне майбутнє.
Анастасія Белік також додала, що прагнення свободи, щастя та миру ґрунтується на міцному фундаменті, який заклав кожен українець.
― Саме тому ми не побоялися протистояти агресії та злу. Українці минулого ― це інші люди різного статусу, професій, із різними історіями, життєвим шляхом та ідеями. А зараз ― це героїчні воїни, які борються за свободу. Наша сила ― у наших людях, у здатності діяти задля спільної мети. Прагнення миру― значно сильніше за будь-які прояви прояви зла. Наша зброя ― молитва. СДМ стане зустріччю сердець, які вірять у перемогу, які переповнені надією у Боже милосердя.
Наталія ПАВЛИШИН
