В інтерв’ю для італійського часопису «La Reppublica» Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас поділився думками про нещодавно опубліковане інтерв’ю Папи Франциска для швейцарської телерадіокомпанії RSI.
«Йдеться про дуже серйозні теми, до яких не слід підходити з випадковими запитаннями. Треба було би дати Папі можливість висловитися у більш розгорнутий спосіб», — зазначає архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, Апостольський Нунцій в Україні, коментуючи для італійського часопису «La Reppublica» нещодавнє інтерв’ю Папи Франциска для швейцарської телерадіокомпанії RSI. Про це інформує українська редакція «VaticanNews».
Невідповідне запитання
Архиєпископ Кульбокас висловив своє здивування тим, як можна було використовувати у запитанні припущення про те, чи Україна повинна «підняти білий прапор», чи ні. «Чому відправною точкою є жертва, той, хто зазнає агресії? Що це за запитання?» — коментує він. За його словами, йому важко зрозуміти, чому журналіст використав образ білого прапора. Це можна виправдати тільки в тому випадку, якщо малося на увазі «запрошення до всіх сторін шукати шляхи до миру».
«Очевидно, що серце Папи болить через велику кількість жертв війни в Україні, починаючи від дітей. В цьому сенсі, щоб зупинити війну, Папа першим „піднімає білий прапор“ в значенні запрошення всіх до діалогу, бо йому завдає болю безперервне кровопролиття. Більше того, якби журналіст хотів вести виважену розмову, він мав би, в першу чергу, запитати Папу, що, на його думку, має зробити Росія. Вистачить розплющити очі: звідки два роки тому прийшли ракети, танки і солдати?» — підкреслив Апостольський нунцій, додавши, що відповідь на це запитання «емпірична», тут не потрібні «ні філософія, ані богослов’я», а тому правильним запитанням з боку журналіста було би: «Що Папа хотів би сказати Росії?».
Заповідь номер один
«Ну, тоді що б Ви хотіли сказати Росії?» — запитав Апостольського Нунція журналіст від «La Repubblica». Відповідаючи, архиєпископ Кульбокас сказав, що «вона повинна перестати вбивати». «Закон номер один — не вбивай, так думають багато християн і багато мусульман, які живуть в Росії. Натомість, вбивство триває, і сьогодні вночі, і сьогодні вранці. Не вбивати, не посилати солдатів, ракети, безпілотники на українську територію чи погрози — це пункт номер один», — підкреслив він, зауваживши, що Папа, а також і він як, його представник, дбає більше за «духовний, моральний і гуманітарний вимір, аніж за політичний», а тому перше завдання полягає в тому, щоб молитися за всіх. «Коли я молюся, я прошу, щоб Росія припинила вбивати, а Україна знайшла наймудріший спосіб, як впоратися з цією агресією, з цим безмірним болем», — додав Апостольський Нунцій.
Дискусія у формі діалогу
Відповідаючи на запитання журналіста про те, «як у цьому ключі можна трактувати заохочення Папи до переговорів», архиєпископ Вісвальдас зазначив, що гіпотеза про переговори існує в українському суспільстві, вона обговорюється, але супроводжується запитанням: «Що принесе більше жертв?». «Українці знають свою історію, знають, що вже траплялося неодноразово, знають, що ціна підкорення владі такого ґатунку в історії була значно вищою: не лише жертви, а й особисті катування та колективні тортури, як-от Голодомор. І тому виникає питання: що принесе більше жертв — спроба протистояти агресору чи укладення якоїсь угоди? І якщо так, то якої угоди? Це не може бути підпорядкування» — підкреслює Апостольський Нунцій.
А загалом ватиканський дипломат зауважив, що не вважає, що може щось радити українцям. «Коли ми спілкуємося з українцями, ми робимо це у формі діалогу: ми ставимо запитання, ми слухаємо одні одних, розмірковуємо разом. У мене немає рецепту», — пояснює архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, погоджуючись із тим, що саме такий підхід може допомогти зберігати відкритість на можливість переговорів. «Звичайно, це заохочення є частиною місії Церкви і Святого Престолу. Іноді цю місію називають „мистецтвом миру через діалог“. Ми підтримуємо відкритість і діалог між народами, це беззаперечно, і Папа хотів наголосити на цьому. Для віруючої людини все людство повинно співіснувати як брати і сестри, а діалог є одним з головних проявів братерства, а також засобом подолання найсерйозніших перешкод», — підсумовує він.
