В суботу, 1 червня, в рамках З’їзду молоді, який організував відділ душпастирства молоді Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ провадив катехизу для молоді на тему: “Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!”.
Розпочав владика з історичного екскурсу, де розповів молоді, як повстала Україна, про слов’янські племена, трипільську культуру, хрещення Русі. А також, як стоїть, попри всі ті утиски і заборони мови, культури, творчості, мистецтва, які зазнавала крізь роки.
«Ми не хочемо війни! Але ми маємо боротися для того щоб жити!», – владика Петро (Голіней) у катехизі звернувся до української молоді в Італії.
Він також додав про те, що Україна зараз переживає не найважчий час. Вона завжди боролась. Ми знаємо багато борців слова, які гартували націю. І коли Україна бореться означає, що Україна відбулась і відбудеться. Україна стоїть не завдяки, а всупереч, через цю постійну боротьбу. Адже пройшовши крізь камені: переслідування, голодомор, геноцид маємо багато героїчних прикладів.
“Ми мали боротьбу, нас немає чим налякати. Україна бореться, бо вона жертвенна. Наша жертовність для ближнього, для того, хто щось потребує. Ми готові ділитися, але готові за своє постояти” – наголосив єпископ.
В наступній частині говорив про те, як гартувалась Україна молитовно, згадуючи українських святих і мучеників. Підняв владика також питання християнізації стародавніх звичаїв та обрядів, такі як гаївки, коляду та інші.
Владика Петро говорить: “Якою буде наша молитва, таким буде і контакт з Богом.
Бог завжди промовляє до людини першим. І коли людина молиться, це означає що людина відповіла на запит Бога. Немає таких людей, до який би не промовив Бог.
Він завжди стукає, щоб ми відкрили своє серце. І дуже важливо, якнайчастіше відповідати на його Слово”. Він торкнув проблему традиції молитви, коли зазвичай людина звертається до Бога коли трапилась біда, горе. “Як тривога, то до Бога. Людина часто вимагає, просить, торгується. Господь нам нічого не зобовʼязаний. Навіть якщо здається, що він не чує наших потреб, він завжди чує. І навіть тоді, коли падали ракети і з’являлись поранені. Ми просто не можемо цього збагнути, бо не досягли певного духовного рівня”, – наголосив він.
Єпископ акцентує, що через рани Христа маємо прийняти рани України, бо це рани Господа. Ісус також просив, щоб крізь нього пройшла ця чаша, але слідував Божій Волі. Тому слід пам’ятати, що ми є слугами Божими. І що немає такого зла, якого би Господь не повернув на добре. Це питання тільки часу. Доручаючи Богу, довіряючи йому, віддаючи свій промисл в часі війні стояти перед Богом у тривалій молитві. Бо все, робимо, як живемо, як молимось, як діємо – все на Славу Божу. Тому так важливо не залишатися в гріху, а старатись поправитись.
В кінці дискутували над питанням “Як Україна тепер?”, адже багато людей перебувають закордоном, і вони могли навіть значно болючіше пережити цю війну.
“На жаль Українці звикли до війни, звикли до зла. Бо війна – це зло. Нас часто запитують, чому ви не підете на домовленості. Але це велика помилка – йти на домовленості зі злом. Ніхто не відчув те, що відчув український народ. Який в молитві пробує здобути перемогу. Без молитви не буде перемоги. Ми за справедливий мир, ми не хочемо війни. Але ми мусимо боротись, щоб вижити, щоб жити. Зберігати свою землю, щоб працювати на рідній землі”, – завершуючи катехизу сказав владика Петро Голіней.
Підготувала Юлія Сиротюк
