#ковтокслова (Лк 9:12-17)
Уяви собі таку картину: цілий день ти з Ісусом, сидиш на траві, слухаєш, як Він розказує найкрутіші історії, і в перервах між ними творить дива. Але вже вечір, народ починає переминатися з ноги на ногу – всі голодні, навіть учням вже кортить поїсти. І от учні, як справжні стратеги, підходять до Ісуса й кажуть: “Може, вже час народ розпустити? Бо тут до найближчого кіоску – 20 км!”. Ісус глянув на них так, ніби щойно почув щось дивне, і каже: “Ви дайте їм їсти”.
Учні, звісно, в шоці. “Як це ми дамо їм щось їсти?! У нас всього п’ять булок і дві консерви ризьких шпротів! Серйозно, Ісус, ти це серйозно?”. Але Він не посміхнувся, не пожартував – просто благословив ці дві консерви й булки, і каже: “Тепер сідайте всі по п’ятдесят”. Ну що, учні вже такі: “Ладно, ми вже бачили не таке”. І ось чудо – консерви та булочки починають множитися! Роздаємо всім, і кожен їсть досхочу, наче це не шпроти та підсохші хлібці, а справжній бенкет! І що найцікавіше – коли всі наїлися, ще й залишки залишились, стільки, що на завтра би вистачило.
От що важливо: справа не в шпротах чи булках. Ісус показує щось набагато більше – ти ВЖЕ маєш усе необхідне, щоб допомогти іншим і зробити більше, ніж ти собі уявляєш. Ми часто думаємо: “Ну що я можу? У мене ж нічого нема. Нема часу, нема ресурсів, нема знань”. Але Бог діє не через “нема”. Він каже: “Ти вже маєш те, що потрібно. Почни з малого, і я зроблю решту”.
Якщо ти коли-небудь думав, що твоїх “булок і шпротів” замало, що ти не можеш змінити щось значне – подумай ще раз. Ісус говорить тобі: “Ти можеш нагодувати п’ять тисяч”, навіть якщо в руках лише пара консерв і декілька хлібів. Бо коли ти робиш те, що можеш, Бог робить неможливе.
Так що не бійся почати з малого. Навіть якщо здається, що твоя допомога – крапля в морі, пам’ятай, що Бог може цю краплю перетворити на цілий океан. Ти можеш!
#ковтокслова 11.10.2024
Ікона: AnnaPolozIcons
Джерело: Vyacheslav Okun SJ
