Автори та ведучі медійного євангелізаційного проекту Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді «ЗаПости» розповіли про свою діяльність та поділилися думками про необхідність та особливості звіщення Божого слова в цифровому просторі.
Світлана Духович – Ватикан
Медійний проект «ЗаПости», який пропонує короткі євангелізаційні відеоролики, існує вже чотири роки завдяки поєднанню місійної ревності, молодіжної креативності, євангельської легкості та братерської співпраці чотирьох священиків: о. Сергія Гончарова, ЗНІ, о. Тараса Бровді, о. Романа Демуша та о. Андрія Максимовича. Нещодавно вони перебували в Римі, де робили зйомки для чергової серії великопосних відео. Троє з них (всі, окрім отця Андрія) завітали до української редакції Радіо Ватикану – Vatican News, щоб розповісти про цей медійний проект.
Зародження ідеї та створення команди
«“ЗаПости” – це євангелізаційний проект Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, який зародився в 2021 році в час пандемії ковіду, – зазначив отець Роман Демуш, заступник голови цієї комісії. – На той час кожен з нас вже мав якусь свою медійну діяльність, використовував засоби комунікації, зокрема, соціальні мережі для євангелізації. Але в той час ми вирішили скооперуватися, щоби промовляти, зокрема, до молоді в Україні і до української молоді в цілому світі через короткі євангелізації відеоролики». Священник пояснив, що назва “ЗаПости” виникла на грі омонімів: “постити”, що означає дотримуватися посту, та неологізму “постити” (з англ. to post – розміщати), яке означає публікувати допис у соціальних мережах. «Ми собі поставили за ціль постити правду, постити добрі новини, постити євангелізаційні меседжі, – додав він. – Ну і зважаючи на те, що цей проект був в часі Великого посту, то виникла така гра слів».
https://youtube.com/watch?v=jduWari6Bt0%3Fwmode%3Dopaque%26rel%3D0%26autohide%3D1%26showinfo%3D0%26wmode%3Dtransparent%26modestbranding%3D1%26enablejsapi%3D1%26origin%3Dhttps%3A
Отець Сергій Гончаров, священник редемторист, народився в Білорусії і належить до Білоруської Греко-Католицької Церкви. Блогерською діяльністю він почав займатися в 2019 році, коли був висвячений на священника і отримав призначення до міста Тернопіль. Саме там він познайомився з отцем Романом Демушем. Отець Сергій зазначив, що на початку існування їхнього проекту вони публікували відео тільки у Великий піст, але останні два роки вони додали ще різдвяну версію. «І ці всі відео мають певну тематику, – каже він: – ми переходили історію пророків, роздумували над чеснотами, а цьогоріч у наших випусках, знятих в Римі, ми йдемо слідами мучеників, розповідаємо їхні історії, щоби готувати своє серце до воскресіння Ісуса Христа. Ці мученики, які входять у Воскресіння, які йдуть з цими пальмовими гілками перемоги до Воскресіння, також приводять нас цією дорогою приготування Великого посту до Великодня».
Якщо би святий Павло мав доступ до інтернету…
Чому обирати для проповіді соціальні мережі? «Дуже просто, – відповідає отець Тарас Бровді: – Церква завжди була там, де люди. Нещодавно ми розмовляли з одним священником, і він каже: “Ти розумієш, наші парафіяни по сім-вісім годин проводять в інтернеті: в ютубі, в інстаграмі, в фейсбуці”. І там де є люди, там має бути Церква». Священник, який служить у Мукачівській греко-католицькій єпархії, пригадує, як під час пандемії він правив Святу Літургію в порожній Церкві, і тоді виникла ідея робити короткі відео. Спочатку це були коментарі до Євангелії для парафіяльної групи у Viber, а потім це переросло у відео для YouTube та інших соцмереж. Змінився також і сам контент. «І це ми робимо для того, щоб нашим братам і сестрам, які проводять час в інтернеті, дати можливість чути не лише те, що пропонує загалом світ, але й чути щось, що пропонує Господь, що пропонує Церква: запропонувати Євангеліє, роздуми, запропонувати подивитися з іншого кута зору на себе самого, один на одного. І це прекрасна можливість для служіння, саме тому ми зайшли в YouTube, Facebook, Instagram, а дехто і в TikTok. Відгуки і коментарі різних людей свідчать про те, що там нас треба».
Отець Тарас Бровді закликає також й інших священників чи богопосвячених осіб використовувати інтернет та соцмережі для євангелізації. «Бо каже апостол Павло: “Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії (пор. 1 Кор 9, 16)”, – наголошує він. – Якщо би святий Павло мав доступ до інтернету, то скільки він би проповідував, свідчив, розповідав, пояснював, коментував, навертав? Тому заклик такий: шукайте свій спосіб. Це не мусять бути соцмережі, це може бути щось своє, але точно ми не можемо мовчати. Не можемо мовчати в цьому просторі, де світ по всіх параметрах перекрикує, і шкода аж так занадто програвати цю битву, цю битву за серця, за вуха, за увагу. Тому варто говорити, а вже в якій формі це робити, то нехай Господь підказує».
Від інтернету до живої зустрічі, і навпаки
Соціальні мережі створюють відчуття зв’язку з іншими, що допомагає долати самотність, яка неминуче виникає як наслідок сучасного способу життя в більшості західних країн. Але якщо спілкування людини обмежується лише соцмережами, то цей взаємозв’язок ризикує перетворитися на ілюзію. Отець Роман Демуш зауважив, що вони використовують соцмережі для того, щоб там звіщати Боже слово, але їхня кінцева мета полягає в тому, щоб заохочувати слухачів і глядачів «до живої зустрічі у храмі, в своїй спільноті, на Божественній Літургії, бо там відбувається ця правдива зустріч з Ісусом Христом».
«Я по собі помітив, – додав зі свого боку отець Сергій Гончаров, – що коли я маю дійсну працю з людьми, з живими людьми, то мені хочеться проповідувати і на відео. А коли я відірваний від людей, від спільної молитви, тоді в мене немає сили, аби проповідувати». Священник редемпторист наголосив, що як християни ми «маємо збиратися на Євхаристію, на наші зібрання літургійні, і звідси з цієї зустрічі з Христом, з нашою спільнотою ми черпаємо силу». А тим часом, як він зауважив, в контексті війни, коли українці виїхали в різні країни світу, такі медійні проекти допомагають об’єднувати людей і допомогти їм «відчути себе частиною спільноти, якою є Церква».
Важливість підтримки молодого ентузіазму
Пригадуючи початок своєї діяльності як блогера, отець Сергій підкреслив, щойому пощастило, бо він отримав підтримку як з боку настоятелів свого зромадження, так і з боку співбратів. «Бо не раз може таке бути, – ділиться він, – що молодий священник починає займатися якоюсь активнішою діяльністю, зокрема в медіа, і його можуть або критикувати, або щось сказати, що дуже сильно може вдарити по цьому прагненню євангелізувати і пробувати щось нове, і тоді людина може замкнутися. Тому мені пощастило, що мене підтримали співбрати, і навіть деякі єпископи, які мені безпосередньо допомагали. Ми дуже добре співпрацювали з владикою Миколою Бочком, який тепер є кардиналом, і який також заходив в медійний простір зі своїми проповідями. Тому це, вочевидь, дуже сильно допомагало».
Найактуальна тема – це пошук ресурсу для відновлення
Наші співрозмовники зауважили, що проповідування через соціальні мережі дає також змогу отримувати відгук від тих, хто слухає. Оскільки відбувається такий діалог, то священники не можуть не брати до уваги те, чим живуть люди. Отець Тарас зазначив, що тепер люди в Україні шукають відповіді на запитання про те, де черпати сили для відновлення. «Ситуація війни дуже сильно по нас б’є, – каже він. – Ми нещодавно проводили курс “Зцілення ран війни”, під час якого спеціалісти говорили, що сьогодні нам потрібно шукати наповнення. І важливо допомогти військовим знайти ресурс для відновлення, і тим, хто втратив когось з близьких на війні. Бо ми всі потребуємо відновитися: і ті, які безпосередньо воювали, ті, які допомагають, і які живуть в Україні, і ті, які навіть виїхали з України, бо вони так само зазнають певні травми. Отже, останні декілька років найбільш актуальна тема – це пошук ресурсу: де відновитися і яким чином відновитися, що нас відновлює. І про це ми говоримо. Катехизм Католицької Церкви, говорить, що Церква має два основні джерела для життя: Боже слово і Боже Тіло. Власне, слово Боже – це може бути і проголошення, і проголошення проповіді, Євангелія, а тіло Боже – це вже місце зустрічі, це вже, власне, шукати іншого зраненого брата і сестру і якось пробувати будувати способи, як зцілюватися перед цим живим Христом, живим у живій спільноті, у живому його тілі».
Синергія
Спілкування з учасниками проекту “ЗаПости” дає зрозуміти, що його автори “горять” своєю справою і їхня наснага передається й іншим. Крім того, надихає також сам приклад співпраці трьох молодих священників (чотирьох, якщо враховувати їхнього оператора) задля спільної справи. Отець Тарас Бровді зауважує, що вони є представниками трьох різних структур у Церкві: отець Роман Демуш – УГКЦ, отець Сергій Гончаров – Білоруську Греко-Католицьку Церкву, а він –Мукачівську греко-католицьку єпархію. «І ми лише пізніше усвідомили, що ми – представники трьох окремих Церков, але разом співпрацюємо, – додає отець Тарас. – Тобто ми структурно різні, але у нас шеф один, один Отець Небесний, то якось знаходимо себе як брати і виходить така братська співпраця».
Отець Тарас Демуш додав, що, з одного боку, їхня синергія допомагає промовляти до більших аудиторій, а з іншого боку, така співпраця є цінною також з огляду на те, що присутність в медіа супроводжується певною критикою. «Часто це критика задля критики, – пояснює він, – бо комусь може не подобатися те, що ти робиш, або те, що ти кажеш. І це нормально. Ми один одного теж критикуємо, але не для того, щоби принизити, але щоби підказати, щоб наша діяльність ставала кращою і кориснішою».
На думку отця Сергія, серед творців проекту “ЗаПости” зародилася справжня дружба. «Ми збираємося, обговорюємо важливі тематики, з цих зустрічей і з спільної молитви черпаємо натхнення для спільної діяльності. Ми не просто реалізовуємо проект (прийшли, зробили справу і розійшлися, а й збираємося, як друзі, як брати. І з цього також черпаємо силу», – підкресли він.
Наприкінці розмови наші співрозмовники запросили читачів та слухачів підписуватися на їхні акаунти в соцмережах. Отець Сергій Гончаров веде канал Падре Серж в YouTube, отця Романа Демуша можна знайти в Instagram та Tiktok, а отець Тарас Бровді має канал «ХоДім» в YouTube і в Facebook. А відеоролики їхнього спільного проекту можна знайти на різних платформах за хештегом #За_Пости.
