Милосердний Господи, звертаємося до Тебе з болем і надією у серці за всіх, хто зник безвісти на українській землі.
Як колись давно Ти був з Йосифом, сином Якова, коли його доля була невідома родині, і згодом повернув його до батька, так благаємо Тебе: будь з кожним, чия доля сьогодні невідома, хто розлучений зі своїми рідними через війну.
Господи, зміцни серця батьків, дружин, чоловіків і дітей, які щодня живуть у невідомості. Почуй слова матері загиблого воїна, яка сказала: «Я щаслива, бо знаю де похована моя дитина. А скільки матерів не знають де їхні діти. Жити з цим — величезне випробування». Даруй їм силу нести цей хрест невідомості, пошли розраду душам, що не знають спокою.
Просимо Тебе за тих, хто шукає зниклих — дай їм мудрість, наполегливість і терпіння. Нехай Твоє світло провадить їхніми пошуками, щоб кожна родина могла дізнатися правду про долю своїх рідних.
Обіймаємо молитвою всіх зниклих безвісти. Тих, хто опинився в полоні, наділи витривалістю і стійкістю духу, збережи їхню віру і надію на повернення до рідних домівок. А тих, хто вже відійшов у вічність і чиї тіла ще не знайдено, прийми у Свої небесні оселі.
Вселяй надію в серця тих, хто чекає, і даруй сили тим, хто не повертається.
І нехай кожна сльоза туги перетвориться на сльозу радості від зустрічі або спокою від знання правди. Амінь.
Джерело: отець Ігор Яців
