Новий Папа — Роберт Прево. І це не адміністратор із Заходу, а місіонер із Перу.
Не людина з курії, не технократ і не фігура статусу. Прево — пастир із досвідом глибокого служіння серед бідних у Латинській Америці. Він десятки років жив не в палацах, а серед народу. І це задає тон: соціальна чутливість, увага до периферій, відкритість до діалогу.
До того ж, він активно підтримував Синод про синодальність — процес, який виводив Церкву з ієрархічної замкненості до слухання голосу мирян, жінок, молоді.
Це не той, хто буде “виправляти” Франциска. Це той, кого Франциск виховав і поставив: він призначив Прево єпископом, потім кардиналом…
Так, він американець. Але не з корпоративної Америки. Його Америка — це радше Латинська. Його стиль — не “менеджерський”, а пастирський із глобальним баченням.
І тут цікаво: як відреагує американський консервативний католицький істеблішмент?
Як сприйме нового Папу той самий Дональд Трамп, який не раз маніпулював релігією для політичних цілей?
Прево — той, хто не мовчатиме. Як і Франциск, він може нагадати політикам, що бути християнином — це не про прапори, а про милосердя. Не про владу, а про служіння.
Тож, цілком можливо, що в деяких політичних штабах США вже готуються до “гострого слова від папи Лева”. І Трампу, може, теж дістанеться.
Бо Церква — не прибічник імперій. Вона — голос Євангелія. А в Прево, здається, цей голос звучатиме не тихіше, а впевненіше.
