Чому я маю страждати? Хіба християнин не покликаний до радості?

Наше життя - це не завжди святкові і щасливі події. Щодня у світі хтось втрачає близьких, рідних, потрапляє в надзвичайні ситуації, гине на війні. Людське життя насправді сповнене переживань і терпінь. Чому чи для чого?

Чому я маю страждати? Хіба християнин не покликаний до радості?

Багато людей не погоджуються з тим, що так часто в житті  потрібно страждати. Їх опір виявляється у тому, що починають заглядати у склянку, приймати наркотики. Однак це хибний шлях. Біль може зробити людиною кращою або гіршою - залежно від того, який шлях обереш. Нема страждання без надії. Тому важливо, щоб біль виліплював нас, випалював, наче глину,  наше бачення майбутнього і наші плани. В центрі християнського життя має бути смерть і воскресіння! Є  багато людей, яким вдалося зі страждання зробити гімн прослави життю. Це особи, які втратили когось, і  присвячують себе допомозі потребуючим... Це батьки, які втрачають дитину і, переборюючи себе, все життя працюють з іншими дітьми, застерігаючи їх. Ми не можемо надіятись без того, щоб не відкритись. Якщо особа закривається, замикається, тоді вона не має шансів для зцілення. Депресія - на другому місці у переліку хворіб, що спричиняють смерть. Тому так важливо відкритись для світу після перенесених втрат чи болю. І не менш важливо - бути поруч біля іншої людини - це вже зцілення! Бути присутнім! Християнство - це таїнство присутності біля іншої людини.   Тетяна Трачук За матеріалами лекції о. Арнольдо Панграці Фото: quoterland