ХРЕСТ

— Господи, тяжкий мій хрест. Я більше не можу його нести.

— Добре, я зроблю його трохи легшим.

— Дякую, Господи! Тепер йти стало легше.

— Але пам’ятай, що кожен хрест має своє призначення.

— Господи, знову стало важко. Будь ласка, ще трохи полегши його.

— Нехай буде так.

— Дякую, Господи! Тепер я можу йти далі.

— Чи ти задумався, для чого тобі цей хрест?

— Я лише хочу, щоб мені було легше.

— Гаразд, ще раз полегшу його.

— Як добре йти без тягаря! Якби всі мали такі легкі хрести!

— Ти впевнений, що легкість – це те, що тобі потрібно?

— А хіба не в цьому милосердя Твоє?

— Іди, час ще покаже.

— О Господи, ось і кінець моєї дороги! Але що це? Прірва?

— Так, і за нею – вічність.

— Як же мені перейти?

— Подивися на інших.

— Вони кладуть свої хрести через прірву… Вони переходять…

— Так, їхній хрест був містком до Мене.

— Але мій хрест… надто короткий…

— Ти сам просив зробити його легшим.

— Господи! Що ж мені тепер робити?

— Тепер ти зрозумів: не хрест тисне людину до землі, а людина просить зменшити те, що мало стати її порятунком.

23.03.2025

Vyacheslav Okun SJ