Послання Апостола Павла до Римлян 2, 14-29.
14. Браття, коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не маючи закону, самі собі закон; 15. вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. в день, коли Бог, згідно з моїм євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.
17. Та коли ти, що звешся юдеєм, що опираєшся на закон і хвалишся Богом, 18. ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще, 19. упевняєш себе, що ти провідник сліпих, світло тих, що в темряві, 20. виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі наче втілення знання і правди, – 21. ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш. Проповідуєш не красти, а сам крадеш. 22. Наказуєш не чинити перелюбу – і чиниш перелюб. Гидуєш бовванами – і чиниш святотаство. 23. Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш. 24. Бо як написано: через вас ім’я Боже зневажається між поганами.
25. Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням. 26. Коли ж необрізаний пильнує постанов закону, хіба не зачислиться йому його необрізання за обрізання? 27. І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, який, хоч і маєш Писання та обрізання, переступник єси закону; 28. бо юдей не той, що таким є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, 29. а той, хто юдей у скритості, і таке обрізання серця – за духом, не за буквою. Такому хвала не від людей, але від Бога.
Євангеліє від Матея 5, 33-41.
33. Сказав Господь: Ви чули, що було сказано стародавнім: не клянись неправдиво і – виконаєш твої клятви Господеві. 34. А я кажу вам, не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35. ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36. Та й головою твоєю теж не клянися, бо ти не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.
37. Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від лихого.
38. Ви чули, що було сказано: око за око, зуб за зуб. 39. А я кажу вам: не противтеся злому.
Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.
Не мстити, а прощати… Не віддавати за заслугами, а облишити. Не завдати болю за біль, а прийняти новий удар…
Як же це складно звучить для нашого, просякнутого егоїзмом мислення. Але це і є смирення.
Важко собі навіть спробувати уявляти, як багато довелось Ісусові знести на хресті, бо Він там узяв усю кривду людства – війни, найжорстокіші вбивства, найлютіші бійні, увесь гріх у його страшній суті.
Христос смиренно взяв на себе хрест. Бог віддався на катування нікчемним створінням.
Чи не найбільш промовистим є цей жест любові?
Коли незаслужено терпимо – допомагаємо собі бути подібними до Бога і до величі духу, до якої Він нас покликав.
