«І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо» Мк. (2, 3).
сьогодні запрошую Вас знову на 15-30 хвилин молитви прослави! Прославою Бога може бути твоє життя, навіть якщо у ньому є параліч! Більшою прославою є визнання свого паралічу та запрошення Бога, щоб доторкнувся твого життя.
Людина – це прочанин, який сотворений для руху. Життя – це рух і постійна боротьба. Прочанин завжди крокує до мети. Він є покликаний шукати і знаходити спільноту із своїм Творцем, з іншою людиною та зі собою.
Біблія навчає, що людину паралізували страх та незнання, куди іти (Бут. 3). Людина розгублена. Вона повірила брехні і через це втратила зв’язок з Богом та орієнтир у житті. Людина втратила потрійну спільноту. Параліч стосується цілої людини. Цілої людини – в сенсі її розуму, волі, взаємин…
Час Великого Посту – це час для усвідомлення свого паралічу. Немає руху! Відсутнє життя! Розпізнати та визнати свій прихований параліч – це може означати перемогу, половину шляху до зцілення. Чи ти відчуваєш параліч в собі? Тобі важко з кимось спілкуватися. Ти не сприймаєш іншу людину. Тобі панічно соромно за свої вчинки чи вчинки іншої людини. Ти спаралізована новинами з війни. Не можеш простити…
Паралітика принесли четверо людей, які символізують космічне число: чотири елементи світу (вода, повітря, земля і вогонь), а також чотири сторони та виміри світу. Для Отців Церкви чотири особи, які несуть паралітика – це також чотири Євангелисти, чия місія – провадити усіх до Христа. За паралітика можна порадіти, тому що він має небайдужих помічників, друзів.
Ти можеш себе бачити тим паралітиком. Ти можеш себе також бачити серед тих чотирьох, котрі несуть, супроводжують багатьох інших людей до Христа. Чи ти розпізнаєш покликання до апостольського служіння – носити паралітиків до Христа? Прекрасна місія! Для того, щоб носити інших, спершу треба дозволити Христу двигнути твоє життя. Важливішим є розпізнати свій параліч та запросити у нього Христа.
Господи, дозволь розпізнати мій параліч! Даруй мені чотирьох друзів, які мене понесуть у Твої обійми! Поклич мене до служіння для найбільш потребуючих людей, зранених війною…
«Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо»/
