Про те, як підготуватися до Великодня, яке значення має піст і що робити тим, хто не зумів чи не спромігся витримати сорокадення посту, в передачі “Живе ТБ” роздумував Владика Борис Ґудзяк — єпископ Української греко-католицької церкви, голова єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії
Яке значення посту в духовному житті?
Піст — інструмент для зосередження, щоб відкритися на Бога, відкинути різні пристрасті: гнів, заздрість, жадобу, амбіції. Це час, коли. коли ми своє тіло символічно умертвляємо. І все це все трошки осідає. Піст своєю аскезою, молитовністю і милостинею очищує нас і духовно готує до високого моменту Пасхи Господньої — переходу від смерті до життя.
Піст — це не час смутку. Адже ми знаємо, як піст завершується — Воскресінням, коли наші гріхи і смерть подолані. Зараз, коли нас так „бомбардує“ інформація, коли нам важко знайти спокій від візуальної стимуляції, певні дисципліни посту приносять радість.
Що робити тим, хто НЕ постив чи НЕ зміг витримати піст сорок днів?
Віддати себе, своє життя в Божі руки. І сказати в цей тиждень:
„Я розпинав Тебе, Боже, своїми гріхами, Ти віддав себе за мене, Ти віддав своє життя, щоб я жив. Я хочу не змарнувати Твоєї жертви, а прийняти її і мати вічне життя“.
Можливо, той, хто може сказати це сьогодні скористає більше, ніж той хто постив із гординею, хто не відкрився на Святого Духа, не бачив поруч бідного брата.
Це зробити ніколи не пізно. В ці дуже інтенсивні дні, коли ми читаємо Євангеліє в четвер, споглядаємо розп’ятого Христа в п’ятницю, відкриймося на Таїнство — це час нашого спасіння. НЕ ПІЗНО!
Як пережити покаяння, щоб воно стало практикою життя?
Важливо, щоб ми розуміли, що каємося перед Богом, що Він чує нас і що Він обіцяв прощати, коли каємося. Ми не можемо здійснити цього без цих стосунків.
Кожен із нас несе тягар провин, але можемо бути вільні. Покаяння — це не обов’язок, а великий привілей, ласка. Адже можемо прийти до Спасителя і попросити: зніми це з мене. Це не данина Церкві, не відкуп, який даємо Богові, а представлення себе Милосердному Богові, який дав нам це життя.
Значення і місце Пресвятої Євхаристії?
Інтенсивність і глибина пережиття Причастя може відбутися, коли розуміє., що це пережиття в житті Бога. Коли це не лише якийсь момент чи обряд, у якому беремо участь, а що йдемо до Того, Хто сказав, що матимемо життя вічне. Коли відчуваємо Божу любов і любов’ю відповідаємо, коли розуміємо, що це, коли хтось віддає за нас своє життя.
Як у процесі дбання про кошик, новий одяг не втратити справжнього Воскресіння?
Усвідомити, що в Церкві не займаються ідеологією. Сповідь — це не штамп у якийсь квиток. А це моє життя з Богом. Розуміючи це, усвідомимо, що не так важливо, як я одягнений. А важливо зрозуміти безмежну Божу любов. Ідімо до цієї любові зі своїми болями, умертвленнями, з усіма питаннями, боязнями, щоб бути вільними і в мирі. Віддаймося тим молитвам і говорімо: „Боже, віддаю Тобі контроль над своїм життям“.
Як іти і сповіщати цілому світові про Воскресіння?
Щоб проголосити — треба пережити. Відкрившись на празник, побачимо, що він починає діяти. І тоді важливо наважитися поділитися радістю — через усе, що робимо, як ставимося до цього.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
Читайте також:
Покута ≠ покарання
Три аспекти, які перевернуть уявлення про Пасху
